Багато посприяли добрі люди, бо препарати коштують великих грошей, а їх у мене ніколи не було.
Тернополянам Богдана Мельничука представляти зайве. Відомий письменник, драматург, редактор, журналіст, краєзнавець, заслужений діяч мистецтв України, член національних спілок журналістів та письменників України другий рік бореться із важким недугом. Днями він звернувся до усіх небайдужих…
«Два роки тому в Києві, у Національному інституті раку мені поставили печальний діагноз: рак 4-го ступеня (пухлина лівої нирки) з численними метастазами в легенях, печінці та інших органах. За одну ніч я посивів… Як потім зізналася дружина, лікарі сказали їй: “Ви запізно його привезли. Йому залишилося жити не більше місяця…”
Але Бог милостивий, для Нього нема неможливого. Я вторував дорогу до церкви, зокрема до відомого далеко за межами Тернополя отця Йосафата, щоденно щиро молився (і продовжую це робити) вдома. Крім того, після консультацій з онкологами і народними цілителями поєднав кілька методик лікування. Яка з них із Божою поміччю допомогла – не можу сказати, але, слава Господу, продовжую жити і творити.
Багато посприяли добрі люди, бо препарати коштують великих грошей, а їх у мене ніколи не було. Місячна доза тільки одного з препаратів – вотрієнт – вартує понад дванадцять тисяч гривень. Усіх благодійників назвати не вистачить місця, але мені однаково дорогими були і кілька сотень гривень від бізнесмена, і десятка від пенсіонера. Вдячний усім, завдяки кому живу, вони назавжди в моєму серці, низький їм уклін! Щоправда, деякі з добре знайомих мені місцевих мільйонерів вдавалися мало не до дитячих витівок: вимикали телефони, відмовчувалися, відповідали не своїм голосом, щоб уникнути зустрічі зі мною. Та Бог їм суддя, хай продовжують набивати гаманці. Хоча на пам’ять мимоволі спливають слова з відомої пісні народного артиста України Степана Ґіґи про те, що у домовини нема кишень…
Попри певне поліпшення мого здоров’я, курс лікування необхідно продовжувати. Це підтвердили відповідні обстеження та результати аналізів. Надія на одужання є. Але знову – проблема коштів. Моєї скромної пенсії аж ніяк не вистачає. Тому змушений удруге звернутися до всіх небайдужих за фінансовою допомогою на ліки. З хати по нитці…
Номер моєї картки у Приват- Банку: 5168 7573 3061 5172. Буду сердечно вдячний усім, хто відгукнеться.
З повагою – письменник, журналіст, редактор, заслужений діяч мистецтв України Богдан МЕЛЬНИЧУК
