На початку лютого людство стало на крок ближче до втілення ідеї колонізації Марса. Компанія Ілона Маска SpaceX запустила у бік червоної планети ракету-носій Falcon Heavy з електрокаром Tesla на борту. До підготовки польоту були причетні й українці: у створенні програмного забезпечення ракети взяв участь програміст родом із Житомира Олексій Пахунов, а доставку її складових на мис Канаверал забезпечили українські «Авіалінії Антонова», надавши літак Ан-124- 100 «Руслан». У зв’язку з цією подією Центр громадського моніторингу та контролю проаналізував, які перспективи у космічній галузі сьогодні має Україна.
Вийти з крутого піке
Останні десятиліття були непростими для української ракетобудівної сфери. Черговим випробуванням на міцність стало розірвання економічних зв’язків із РФ через війну на Донбасі та анексію Криму. Наприклад, флагман українського ракетобудування ДП «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» підрахував, що дефіцит обігових коштів через рік після припинення співпраці з Росією перевищив 700 млн грн, а борг заводу із виплати зарплат та за іншими витратними статтями досяг 640 млн грн і продовжував зростати.
«80% виручки «Південмашу» – це була ракета-носій «Зеніт». Єдиним замовником такого сімейства ракет була Росія, зараз співпрацю між країнами за проектами «Морський старт» і «Наземний старт» призупинено», – коментував у 2015 році ситуацію помічник генерального директора заводу Володимир Ткаченко. Труднощі, хоча й дещо менші, пережили й інші вітчизняні заводи ракетно-
космічного комплексу України, зокрема об’єднання «Комунар», що в Харкові, «Київприлад», ПАТ «Хартрон». Щоб підтримати виробників, влада ухвалила низку рішень: залучила основні підприємства ракетобудівної галузі до виконання держзамовлення, також були реструктуруванні борги ДП «Південмаш» та конструкторського бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля. Статистика свідчить, що наразі ситуація в галузі дещо стабілізувалася. Українські ракетобудівники змогли знайти нових партнерів і почали активніше освоювати західний ринок збуту.
«В 2016-му обсяги виробництва товарної продукції підприємствами космічної галузі України зросли в порівнянні з попереднім роком на 25%, а в 2017-му темпи зростання обсягів виробництва і реалізації їхньої продукції ще збільшилися, причому 51,5% її направлено на експорт. Змінилася і географічна структура експорту: більш ніж втричі зросли його обсяги в країни Європейського Союзу, в США і деякі інші країни», – підкреслив голова Державного космічного агентства України (ДКАУ) Павло Дегтяренко.
За інформацією ДКАУ, у 2017 році відбулося п’ять запусків ракет-носіїв, які були спроектовані та виготовлені за участю України. В основному – з території США та
Європи. Загалом, з 2014 року в космос вирушили 20 таких ракет. «Україна успішно підтверджує свої позиції космічної держави. Ракетоносії українського виробництва виводять на навколоземну орбіту космічні апарати та супутники з різних країн по всьому світу, а Україна є активним учасником міжнародних космічних програм», – зауважив Президент України Петро Порошенко у 20-ту річницю з дня першого польоту українського космонавта в космос.
Нові та старі контракти
Експерти Державного космічного агентства зазначають, що вирівняти ситуацію в ракетобудівній сфері також вдалося завдяки договорам, які українські виробники продовжили або уклали за останні два роки. «Українські підприємства беруть участь у декількох великих міжнародних проектах. Наприклад, в американській програмі Antares – це постачання вантажів на МКС. Для цієї ракети українські підприємства розробили і виготовляють першу ступінь. Європейська ракета-носій Vega легкого класу, для цієї ракети ми розробили, виготовляємо і серійно постачаємо двигун четвертого ступеня. Саме цей двигун відповідає за точність виведення супутників на орбіту», – розповідає голова ДКАУ Павло Дегтяренко.
За даними «Південмашу», на початку 2015 року обсяги укладених контрактів оцінювалися в 1 млрд грн, тимчасом як для повноцінної роботи завод потребував замовлень на 2,5 млрд грн. А вже у 2017 році портфель замовлень перевищив 350 млн дол., а це понад 9 млрд грн.
Україна також розпочала співробітництво з приватною британською компанією Skyrora, яка розмістила один зі своїх науково-дослідних центрів у місті Дніпро. Наприкінці 2018 року компанія планує провести у Шотландії тестовий запуск суборбітальної ракети Skyrora-1, яка призначена для доставки в космос наносупутників. «Ми передаємо деякі проектні завдання українській стороні, в якої є необхідний досвід у запуску діючих носіїв та молоді динамічні випускники університетів», – заявив менеджер з розвитку бізнесу компанії Даніель Сміт.
До зірок разом із канадцями
Україна є однією з небагатьох держав, які мають повний цикл виробництва ракет- носіїв, проте й досі не має власного стартового майданчика для їхнього відправлення на орбіту. Однак у 2017 році в уряді заявили, що невдовзі Україна зможе отримати доступ в космос завдяки спільному проекту з канадською компанією Maritime Launch Services. Її очільник Стів Матьє повідомив про намір побудувати пусковий комплекс в канадському регіоні Нова Шотландія спеціально для виведення в космос української ракети-носія «Циклон-4М». До 2015 року за програмою «Циклону» Україна співпрацювала з Бразилією, тож для нашої держави це не лише можливість відновити програму, а й н агодаотримати джерело стабільного прибутку. Адже наразі канадська компанія планує робити 8 комерційних запусків ракет-носіїв на рік, але у разі успіху може збільшити їхню кількість до 11-12 на рік. Будівництво космодрому повинно розпочатися вже у травні 2018 року.
«Зараз ми плануємо здійснити перший пуск улітку 2020 року. Очевидно, що це вимагає дуже ретельної роботи – ми відвели собі 18 місяців на будівництво, і ще 6 – на випробування і введення в експлуатацію. Саме тому ми відштовхуємося від травня 2018 року, щоб встигнути до липня 2020», – підкреслив Матьє. Експерти зазначають, що стартовий майданчик у Канаді зможе стати тією відправною точкою, з якої розпочнеться повноцінне відновлення української космонавтики і відправки у космос не лише супутників та грузів, а й українських космонавтів.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
