Маски знято, забрала піднято. А якщо казати людською мовою, то, нарешті, оприлюднені списки бажаючих у майбутньому тримати на своїх плечах міські проблеми. І не лише тримати, а ще й вирішувати. Хоча в останнє не дуже віриться. Бо таки не зовсім для того йдуть до влади, щоб вирішувати наші проблеми – тут би якось зі своїми розібратися. Але не будемо відволікатися.
З цифрами у мене завжди були проблеми. Тому десь можу допустити незначну помилку. Але обіцяю, що вона буде в межах статистичної похибки і на майбутнє волевиявлення тернополян жодним чином не вплине.
Я не збираюся вести мову про персоналії кандидатів від тієї чи іншої партії. Мене швидше цікавить соціальний зріз, якщо можна так сказати. А казати сьогодні можна що завгодно. Навіть, що колишні регіонали – це справжні патріоти, а всі хто проти них – це… Але не будемо зараз відволікатися на регіоналів обласного рівня: чи то колишніх, чи то сьогоднішніх.
Повернімося до наших кандидатів, ледь не сказав – баранів. Але інколи перед тим, як щось сказати, варто і подумати.
Отже, я нарахував 18 партій, готових посісти місця у сесійній залі нашої міськради. Разом вони спромоглися висунути 629 кандидатів, що у перерахунку на округи становить 16 і трішки більше половини кандидатів на місце. Навіть у нашу медакадемію, яка тоді ще була просто інститутом, у кращі часи не було такого конкурсу. Тут варто враховувати, що не всі партії спромоглися знайти потрібну кількість достойників.
Тому на окремих округах дихатися буде легше, а на деяких – розвернуться справжні баталії. Омріяне місце біля годівниці одне, бажаючих – багато.
Серед всіх цих кандидатів 210 належать до прекрасної, але чомусь думаю, що в цьому випадку – не такої вже й слабкої половини людства. Сподіваюся, що не одна з них втре носа чоловікам кандидатам. Тоді на нашу міськраду хоч дивитися буде приємно. Та й уявіть собі скандал між двома чоловіками і двома жінками. Відчули різницю? Ось і я про це ж. Так що побільше жінок у міськраду.
тепер перейдімо безпосередньо до партій. Перший у списку – «Громадський рух «Народний контроль». Ці хлопці і дівчата готові контролювати всі 43 виборчих округи. Хоча для цього їм довелося запросити 17 людей, які членами партії не є. Серед кандидатів двоє вказали місцем проживання – не Тернопіль. З них – всього один безробітний. Трошки пізніше ви зрозумієте чому я акцентую увагу саме на цьому. А ще у списках всього чотири приватних підприємців, хоча досить багато різних директорів – таких аж 7. А ще є викладачі, лікарі, 5 студентів, 2 журналісти, один міліціонер і одна актриса.
Другою у нашому списку стоїть партія влади – «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Тут також вистачило кандидатів на всі округи, що чомусь зовсім не дивує. Здивує, якщо у підсумку підрахунку голосів, менше, ніж половину з них – визнають переможцем на своєму окрузі. А ще дивує, що 33 кандидати, тобто значно більше, ніж половина, не є членами партії. Тут семеро іногородніх. Троє непрацюючих і така ж кількість пенсіонерів. Директорів трішки більше, ніж у попередньої партії – 11. П’ятеро приватних підприємців, є також адвокати і водій.
Партія «Воля». Тут не зібралося достатньої кількості вільних людей, спромоглися знайти всього 20 кандидатів. Це при тому, що перший номер списку вказала місцем проживання Київ. Крім неї ще двоє кандидатів живуть не в Тернополі. Зате тут у списках жодного безробітного. Шестеро підприємців, 12 студентів, двоє охоронців, а ще лікарі і викладачі.
«Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» – партія на нашому електоральному полі представлена давно, але не скажеш, що має особливі здобутки. Цього разу кандидатів знайшлося на всі округи, хоча серед них 16 позапартійні. П’ятеро живуть за межами нашого міста. Двоє кандидатів не працевлаштовані, троє встигло вийти на пенсію ще до того, як уряд почав підвищувати пенсійний вік. Всього чотири підприємці, є студентка, священик, художній керівник будинку культури і семеро директорів.
Наступною є «Громадянська позиція». Ця партія також висунула кандидатів на всіх округах, але для цього довелося запросити 31 «легіонера». П’ятеро кандидатів вказали місцем проживання не Тернопіль. Троє бажаючих працювати у міськраді, на цей момент роботи знайти не спромоглися, а один вже на пенсії.. Приватних підприємців п’ятеро, директорів – семеро. Є бухгалтер, два адвокати, водій і доволі багато вчителів або викладачів.
Партія «Добрий самарянин» назбирала всього 28 охочих творити добро заради громади. Серед них трохи менше, а саме – 13, до членів партії не належать. П’ятеро не тернопільські. Роботою не забезпечені 8 чоловік, двоє на пенсії, одна ще «гризе граніт науки» у вузі. Цю партію можна назвати партією юристів, таких тут аж восьмеро, зате директор – всього один.
Одна з найстарших вітчизняних партій Народний Рух України зовсім трошки не дотягнув до омріяної цифри – 42 кандидата і рівно половина з них не «рухівці». Зате не у Тернополі проживає лише один кандидат. Троє безробітних, два пенсіонери і один студент. П’ятеро приватних підприємців, один директор, всі інші переважно освітяни.
А ось партія «Нові обличчя» у чомусь унікальна – спромоглася назбирати кандидатів на всі округи і лише один з них у лави партії не входить. Зате 11 чоловік проживають не в Тернополі. Така ж кількість кандидатів не забезпечені роботою. Приватними підприємцями вважають себе 13 чоловік, директорів – 3. Присутні також водій, бухгалтер, студент, адвокат і психолог.
Партія «Патріот» знайшла лише 25 патріотично налаштованих кандидатів. Цікаво що серед них лише двоє є членами партії. Така ж кількість живе не в Тернополі. Безробітних троє, студентів – 2, директорів на одного більше. Є адвокат, судмедексперт і професор.
Радикальна партія Олега Ляшка знайшла потрібну кількість радикально налаштованих кандидатів. І не так вже й важливо, що 32 з них не є партійцями. П’ятеро мають не тернопільську прописку, але дуже вже переймаються проблемами саме цього міста. А шестеро не особливо поспішають працевлаштовуватися, сподіваючись на допомогу у цьому питанні виборців і така ж кількість займається підприємництвом. Пенсіонер один, а журналістів двоє. Вісім директорів, а також водій, два слюсарі і хірург.
Партія «Республіка». Тут всі, як один, члени партії і всі, як на підбір, живуть у Тернополі. Ось тільки назбиралося таких молодців всього 23. І 10 з них поки що без роботи. Всього один підприємець і два директори. Зате є два керівники танцювальних клубів і арт-директор нічного клубу. І троє людей з однаковим прізвищем, напевно просто однофамільці.
Незважаючи на лозунг «Самопомочі»: «Візьми і зроби», бажаючих щось робити знайшлося лише 38 і з них 26 безпартійних. Четверо кандидатів живуть не в Тернополі, двоє не працевлаштованих, дев’ятеро приватні підприємці, шість директорів. Є також у списку лікарі, журналіст і помічник народного депутата.
«Свобода» ще донедавна мала чи не всю владу в області, а тепер їй доведеться добряче постаратися, щоб повернути втрачені позиції. Для цього партія виставляє кандидатів на всіх округах, запросивши на допомогу шестеро позапартійних. Не тернопільських всього троє. Шестеро не працюють, приватних підприємців двоє і 10 директорів. Боротися за крісло будуть також заступники командира роти, кулеметник, гранатометник, журналіст і заступник міського голови.
Партія «Сила людей» знайшла в собі сили виставити тільки 21 кандидата, з них 10 – безпартійні. Зате всі – з Тернополя. 2 непрацюючих, стільки ж студентів, 5 приватних підприємців, 1 директор. Крім того – юрист, бухгалтер і тренер-викладач.
«Солідарність правих сил» знайшла достойних лише на 31 дільницю, з них 11 безпартійних. Шестеро не тернопільські. У цій партії ледь не половина, а саме 13 кандидатів – безробітні. Крім того двоє перебувають у декретній відпустці, а один на пенсії. У партії жодного приватного підприємця і всього п’ять директорів. Є священик і вчитель.
Соціально-християнська партія знайшла 43 кандидати, але лише один з них – член партії. 5 живуть за межами міста. Тут нема жодного безробітного і лише один пенсіонер. 10 приватних підприємців, 2 директори і здебільшого голови або їх заступники з різних установ і організацій.
«Українська Галицька Партія» також знайшла необхідну кількість кандидатів, хоча більшість з них – 27, позапартійні. 10 вказали у місці проживання інший населений пункт. 11 непрацюючих і одна студентка. Підприємницькою діяльністю займаються 4, 7 директорів. Є також керівник ансамблю і вчитель вокалу.
«УКРОП» знайшов лише 26 місцевих патріотів, з них троє безпартійних. Всього двоє не з Тернополя. Троє безробітних і на одного менше студентів. 12 кандидатів заробляють на життя підприємницькою діяльністю, 3 директори. До них додаються юрист і державний інспектор.
Якщо нашвидкуруч проаналізувати кандидатів, то кидається в очі значна кількість непрацюючих. І не намагайтеся мене переконати, що людина, яка не спромоглася вирішити свої особисті проблеми, тобто знайти яку-не-яку роботу, зможе успішно вирішувати міські проблеми.
Також досить багато директорів. Відчуття таке, що повертаються славні часи Леоніда Даниловича Кучми, коли саме директорський корпус на всіх рівнях керував державою.
І все ж найбільше серед кандидатів – приватних підприємців, або, можна сказати, людей від бізнесу. Чому ж вони йдуть до влади? Адже у них, як правило, є якщо не все, то значно більше, ніж у пересічного українця. Вони, звичайно, скажуть, що душа болить за місто і серце кров’ю обливається за стан справ у ньому. А я бачу дещо іншу ситуацію. Жоден бізнесмен не вкладе гроші у будь-який проект просто так. А як показує сьогоднішня передвиборна гонка, справа це недешева. Бізнесмен же хоче, як мінімум, повернути витрачені кошти, а ще краще – отримати прибуток. А у нашій країні давно повелося, що влада – це найприбутковіший бізнес.
Підсумовуючи все вищесказане, приходжу до висновку, що ця міськрада своєю діяльністю навряд чи буде тішити тернополян, якщо врахувати, що значна частина кандидатів прагне у ній вирішити проблеми з працевлаштування, а інша – на перше місце буде ставити свої бізнесінтереси.
Андрій Березовчук,
