Тернополянин Андрій Воськало @andervos разом з другом Юрієм Степанцем @yurets_stepanetsпродовжують підкорювати «Лігу сміху». У команді їх лише двоє. Один із них прикутий до візка. Але це не заважає їм зберігати почуття гумору. Один йде, інший їде — звідси і назва «Пішло-поїхало» – пише Доба.
Про кастинг та бажання потрапити на «Лігу сміху»
Ми з Юрієм давно планували піти на «Лігу сміху», але його травма трохи вибила нас з колії. Цього літа ми все-таки зареєструвалися. Кастинг проходив в Одесі, цього року заявки на участь подали майже 200 команд. Редактори дивились на усі команди у першому турі. У другий відібрали лише 50 кращих. Наступний етап видався непростим з 50 команд редактори відсіяли 20, які пройшли в третій тур фестивалю — телезйомку. На фестивалі, крім відборів, відбувались вечірки, інтелектуальні ігри, батл дурних жартів та музичні конкурси. Також, проходили майстер-класи, як писати жарти.
Про тренерські настанови Ігоря Ласточкіна
Раді, що нас вибрав саме Ігор, адже ми дуже цього хотіли. У мене було пречуття, що нашим тренером буде Ласточкін, так і сталося. Після фестивалю він підійшов до нас і відразу по-тренерськи почав давати настанови. Ігор дійсно дуже допомагає нам в підготовці, написанні жартів і в постановці правильної акторської гри, адже, з його акторської майстерності потрібно брати приклад. Працювати з ним дуже подобається, бо він дуже досвідчений в сфері гумору, з ним просто та легко.
Чи важко працювати з другом на візку
Знайомі з Юрою вже приблизно 5 років, з університетського КВНу. Ініціатором піти на «Лігу сміху» був він і коли ми остаточно вирішили брати участь, почали разом готуватися, писати матеріал. Загалом з Юрієм працювати весело, але буває по-різному. Наприклад, буває в кожного своє бачення на рахунок жартів, чи ідей і тоді потрібно знаходити компроміс та доводити, чому той, чи інший жарт не має права на життя.
Враження від виступу та плани на майбутнє
Виступати на такій великій сцені дуже кайфово. Особисто я, виступаю на будь якій сцені для того, щоб кайфонути! Багато хто не очікував побачити нас на фестивалі, вважали гумор — це хобі. Мама казала, що не уявляє собі, як це придумувати жарти, номери, пісні та не думала, що ми на такому рівні вміємо це робити. Ще не знаємо, що будемо робити далі, поки «Ліга сміху», а потім буде видно.
