Адміністративно – це два села, одне Жванецької громади, інше – Мельниця-Подільської. І так вже добрих 251 рік, після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році. До того Кудринці були єдині і замок, якого на початку ХVІІ ст. спорудили власники тоді ще містечка – шляхтичі Гербурти – також один. Після, правобережна частина “Горішні Кудринці” вважалась містечком, а лівобережна – “Нижчі” або “Дольні Кудринці” – селом. Так і ділили колись єдине містечко різні держави цілі століття. А тепер ділять дві області: Тернопільська і Хмельницька. Замок опинився з тернопільської сторони.
Пишуть на сторінці Тепле Поділля.
Зараз – це руїни, частково збереглися три стіни із чотирьох, дві кутові башти із трьох та частина надбрамної вежі. Колись – це могутня твердиня,що надійно контролювала зручну переправу через Збруч. І хоч замок тричі захоплювали: раз козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса і двічі турки, він завжди відроджувався. Нові власники Гуменицькі частину його перебудували на палац, а наступні, Козібродські, – на справжній музей. Правда розпочали це ще Гуменицькі. Саме вони створили в замку приватний музей із археологічною і нумізматичною колекціями та картинною галереєю.
Подільський воєвода Стефан Гуменицький любив влаштовувати виставки прикрас, посуду, зброї, монет. Все це, зауважте, було місцевим. І хоч після смерті Стефана значну частину колекції було втрачено, проте для Козібродських була вже основа. Наступна спроба відродження музейної справи здійснена в середині 1930 років. Пов’язана вона з іменем майора польської застави Мечислава Стецевича. Щось із замку з гори Стрілка таки попало в Тернопільський краєзнавчий музей.
І ще. Як годиться для кожного пристойного замку, тут є свій підземний хід (за легендою він аж до Кам’янця) і свій привид. Йдеться про дух прекрасної дівчини, яку колись турки замурували в одній із стін. Тільки, щоб побачити її потрібно не спати ясними місячними ночами.
