Цього року виповнюється четверта річниця з дня анексії Криму Російською Федерацією. Росія, домігшись свого, за цей час змусила емігрувати значну частину кримчан на материкову Україну, а інша частина населення півострова або сповна насолоджується реаліями “русского мира”, або просто приречена мовчати і терпіти політику Кремля.
В той час як в Києві згадують жертв путінської агресії в Криму, на півострові вже традиційно ці дні прийнято святкувати помпезно: проводити патріотичні мітинги, зібрання, концерти, виховні години в школі тощо. Адже саме за цим “патріотизмом” найлегше приховати всі недоліки, в яких погруз півострів…
Беручи до уваги хронологію подій 2014 року, слід зауважити, що анексія Кримського півострова розпочалася 20 лютого 2014 року. Саме в той час, коли більшість українців слідкували за подіями в Києві, на півострів почали проникати “зелені чоловічки” без розпізнавальних знаків. Упродовж лютого вказаними особами було захоплено переважну більшість адміністративних будівель півострову та встановлено контроль практично над всією його інфраструктурою. 16 березня 2014 року окупанти провели “референдум”, результати якого весь цивілізований світ не визнає і досі.
“Ми Путіна не хотіли. На “референдум” ніхто не ходив, на “вибори” ми теж не ходимо”, – стверджує один із жителів півострова Рустем. Проте такі думки кримчани тепер не дозволяють собі висловлювати. І це відбувається не тому, що вони дуже люблять Росію, а вони просто бояться за своє життя.
Упродовж цих чотирьох років доводилось чути різні думки щодо теперішнього життя кримчан. Справді, там зросли окремі зарплати та пенсії. Проте слід відзначити і іншу сторону панування Російської Федерації: зі збільшенням зарплат та пенсій відповідно зросли ціни та тарифи, асфальт, який клали тільки рік тому, вже знищено, а туристичний бізнес занепав. “Санкції, зарплати і все інше… Соціальна сфера повністю пригнічена”, – таким є свідчення одного з пересічних жителів Криму, який хотів залишитись анонімом. Такими є сучасні реалії Криму.
Окрім цього, засилля російських бізнесменів стало настільки нестерпним, що люди знову ж таки змушені покидати півострів. “Мої очікування від “кримської весни” повністю не виправдалися. Ні щодо розвитку, ні щодо стабільності, ні щодо вирішення тих проблем, які були накопичені в українському Криму, – розповідає бізнесмен Олег Зубков. – Ми багато чого втратили з того, що мали при Україні”.
Таким чином, солодкі обіцянки Кремля зовсім себе не виправдали. Влада робить ставку на патріотизм та тотальний контроль життя суспільства. І навіть ті, які не раді були приєднанню до Росії, змушені зараз отримати паспорт з двоголовим орлом, аби хоч якось вижити. Більшість проросійськи налаштованих людей впевнені, що це лише тимчасові труднощі і що от-от вони заживуть. Ми, натомість, розуміємо, що Крим був, є і буде частиною України, і ніякі махінації та провокації не завадять відновленню справедливості та поверненню півострова до складу нашої держави.
