Один товаріщ, з тих, хто дуже не любить усіляких “алігархов” та “бариг”, раптом риторичне питання поставив, як то кажуть, ребром: коли українці житимуть як американці і хто для цього має прийти до влади. Після такого питання стало зрозуміло, що бувають дуже бідні розумом люди.
Не у владі справа. У людях. Американська цивілізація будувалася століттями й починалася з дуелей на револьверах та суду Лінча. У першій половині ХІХ століття в США середня тривалість життя чоловіків до 40 роів не дотягувала. Десятиліттями они вибудоввали цивілізовані правила гри, бо н власному прикладі переконалися, що іншого шляху немає.
У нас люди Закон не поважають. І тих, хто прагне жити за правилами та законами вважають ледь не дурниками. Станьте на пішохідному переході й усе побачите на власні очі.
Американці у першій половині ХХ століття насмерть билися за свої права з роботодавцями та владою. Хтось чув про “Бійню в Ладлоу”? А про “Битву біля гори Блер”, коли 15 тисяч членів шахтарських профспілок зі зброєю в руках виступили проти найнятої власниками копалень армії приватних детективів, штрейкбрейхерів та поліції, а потім і армії. Більше 100 убитих лише з боку гірників.
А у нас за статистикою 73% чекають на прихід “доброго царя”, який “бариг” та “олігархів” здолає, їхні мільярди забере і народу роздасть. На халяву, то єсть даром.
У Сполучених Штатах народ поважає багатих. І сам прагне стати багатим. Хтось, працючи, мов віл. Хтось навіть і не зовсім чесними методами як, наприклад Рокфелер. Але підприємливих, енергійних, розумних, наділених фартом там люблять, цінують і поважають.
У нас людей успішних, які самі працюють та іншим роботу дають, ненавидять до скреготу зубів. Сичать у спину і готові нишком підніжку підставити.
У США живуть за принципом, що його у 1961 році висловив у своїй інавгураційній промові президент Джон Кеннеді: “Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!”
У нас же товаріщі питають так: “А шо мені та Україна дала”?Ключове слово – “дала”.
У нас товаріщі за кілограм гречки віддаються душею й тілом тим самим олігархам, яких так ненавидять, і нічого “такого” в цьому не бачать. А потім їм влада “не така”.
У США пересічна родина має біля будинку флагшток, на якому майорить Державний прапор. У нас 73% недавно проміняли “Мову, Віру. Армію” на бутербродну намазку незрозумілого кольору та запаху.
Зрештою, у Сполучених Штатах батьки посилають дітей до університетів здобувати знання та навички, а у нас – дипломи.
Так от: не у владі справа. Справа в людях. На жаль мусимо констатувати, що громадян у нас не більше ніж третина. Решта- “мешканці”.
Павло Правий
Обговорення