Кого з тернопільських чиновників торкнеться люстрація?

Все це почалося ще під час перших акцій протесту на Майдані.

Спочатку люди, які вийшли на вулиці, вимагали усунення від влади Віктора Януковича і його найближчого оточення. Утім протестний рух дуже швидко прогресував. І уже незабаром злоба до гаранта та його “кривавих” чиновників трансформувалася у більш чітку і осмислену вимогу – повне перезавантаження влади.
Очищення влади – це стало головною вимогою Майдану.
Саме через це люди не хотіли залишати центральну площу столиці і не хотіли домовлятися із тодішнім президентом. Саме через це загинули кращі українські сини. І саме через це авторитарна загниваюча імперія пішла на нас війною.
Безкарність і поблажливість до чиновників у 2005 році призвела до великих людських жертв в 2014 році. Тому було вкрай важливо негайно вдатися до заходів, які не лише очистять владні структури від “яничар”, а й унеможливлять їхнє повернення до влади в майбутньому.
Чехословаччина, Угорщина і Польща провели люстрацію на початку дев’яностих. Основних причин люстрації було дві: страх проникнення комуністичних або російських спецслужб в новий уряд і побоювання, що колишні інформатори і співробітники спецслужб будуть займатися шантажем, переслідуючи далеко не національні інтереси.
Нашій країні люстрація передусім була потрібна, аби відправити в минуле 90% українського політикуму, який скомпрометував себе, і відкрити шлюзи для входження у владу нових людей та ідей. Питання очищення влади від російських спецслужб і радянських пережитків також відкрите.
Аби виправдати очікування суспільства, потрібно було запропонувати максимально конкретний проект і критерії люстрації. І це, зрештою, вдалося зробити у вимученому Радою Законі “Про очищення влади”. Тепер ми маємо універсальне “сито”, яке дозволить нам відсіяти “старорежимних” і корумпованих чиновників, зрадників, прихильників сепаратистів та терористів, що сприятиме підвищенню довіри до державного апарату та значно полегшить процес реформ, який зараз усіляко гальмується.
Про те, що вдалося створити якісний закон свідчить той постійний опір, який відчувався в процесі написання і ухвалення Закону “Про очищення влади”. В парламенті вистачало лобістів старого режиму, які за першої ліпшої нагоди вставляли палиці в колеса.
Його блокували на етапі внесення у Верховну Раду, на етапі узгодження позицій авторів альтернативних проектів, під час роботи Робочої групи, яка була створена для доопрацювання законопроекту, і на етапі його ухвалення. Чого лише вартий саботаж, який влаштували в Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування який очолює екс-”регіонал” Давид Жванія. Цей комітет двічі не зміг зібрати кворум для розгляду законопроекту.
Утім, це не завадило ухваленню закону. Без активістів і громадськості цього не вдалося б зробити. Шалена підтримка людей під парламентом зробила свою справу, і саме під їхнім тиском і в першому читанні і в другому Рада ухвалила цей Закон.
До другого читання, список осіб, які підпадають під люстрацію, суттєво поповнився новими позиціями.
Клієнти ” на вихід”
Фінальна версія ухваленого закону закриває усі “дірки”, що можуть дозволити великій кількості чиновників уникнути люстрації.
На відміну від редакції першого читання, остання версія зараховує значно більше категорій посадовців до осіб, яким забороняється займати державні посади протягом 10 років у зв’язку з тим, що вони займали такі посади при Януковичі.
Всіх суб’єктів, які повинні пройти люстрацію, Закон ділить на вісім груп.
Перша категорія – це особи, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. Про яких чиновників йде мова?

Отже, закон обмежує право для перелічених високопосадовців режиму Януковича займати посади в органах державної влади на 10 років.
Ці особи протягом 10 днів з дня набрання чинності закону будуть звільнені на підставі їхніх особових справ з державної служби і з забороною протягом 10 років займати посади на державній службі.
Друга категорія. Так само будуть люстровані усі чиновники, які працювали при Януковичі в період Майдану з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року і не звільнилися за власним бажанням. Незалежно від того, який термін вони займали посаду. Адже будь-яка свідома людина в тій ситуації могла прийняти єдине правильне рішення – звільнитися.
Порівняно з попередньою групою, в другу категорію входить більше фігурантів. І це абсолютно логічно. Зокрема, серед них будуть правоохоронці, які виконували злочинні накази – затримували учасників Майдану і писали на них рапорти та протоколи про адміністративні правопорушення. Теж саме стосується і усіх слідчих та співробітників прокуратури, які цькували учасників демонстрацій. Те ж саме стосується суддів, які ухвалювали рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності активістів або видавали дозволи на їх затримання чи на тримання під вартою.
До цієї категорії входять особи, які входять до першої категорії, а також попадають усі заступники міністрів і керівників ЦОВВ, які не входять до складу КМУ, які були на посадах у цей період. Окрім того, це керівники держпідприємств, які вчиняють дії необхідні для надання адмінпослуг (видача дозволів, довідок, реєстрації, дозвільних документів тощо).
Цим чиновникам також буде заборонено займати державні посади потягом 10 років.
До третьої категорії відносяться судді, які давали дозволи на затримання та утримання під вартою політичних в’язнів або ухвалювали щодо них обвинувальні вироки і залишали їх без змін. Те ж саме стосується правоохоронців, які переслідували та притягували до відповідальності політичних в’язнів. Ці люди також повинні понести покарання за свої злодійства.
Їм буде заборонено займати державні посади потягом 5 років.
Четверта категорія – це посадовці, які були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України чи інших союзних республік колишнього СРСР. Мова, зокрема, йде про осіб, які мали посаду секретаря районного комітету і вище.
Або, наприклад, особи, які були обрані і працювали на керівних посадах ЦК ЛКСМУ – так само, починаючи з посади секретаря.
Те ж саме стосується штатних працівників чи негласних агентів в КДБ СРСР, інших союзних республік СРСР, Головного розвідувального управління Міністерства оборони СРСР. Ця участь не обмине навіть тих людей, які закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).
Усі перелічені особи позбавляються можливості займати посади не менше 10 років.
Особи 2-4 категорій, які були визнані учасниками бойових дій АТО, не підпадають під безумовне звільнення, проте підпадають під майнову перевірку.
П’ята категорія – це представники державних органів та органів місцевого самоврядування, які своїми рішеннями в період президентства Януковича сприяли узурпації ним влади або підривали основи національної безпеки чи територіальної цілісності країни.
За великим рахунком, це ті чиновники, які не потрапили ні в одну з попередніх груп, але приймали сумнівні рішення на користь президента та його світи. Такі речі, звісно, будуть ретельно перевірятися. Якщо провина таких осіб буде доведена за рішенням суду, їх не буде при владі 5 років.
Шоста категорія – це держслужбовці центральних і місцевих органів, в тому числі судді, співробітники органів прокуратури та інші правоохоронці, які перешкоджали своїми діями проведенню мирних мітингів і демонстрацій у період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Їхня провина, відповідно до Закону, повинна бути доведена в суді. Покарання таке ж саме – 5 років без права займати державні посади.
До сьомої категорії відносяться фігуранти сьогоднішніх подій, які були помічені в сепаратизмі – це також держслужбовці центральних і місцевих органів, в тому числі судді, співробітники органів прокуратури та інші правоохоронці. Закон каже, що це, зокрема, ті особи, які співпрацювали із спецслужбами інших держав, або закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України, або розпалювали міжнаціональну ворожнечу – що доведено у суді.
Для них також передбачена заборона займати державні посади 5 років.
Восьма категорія – це всі без виключення чиновники і керівники державних підприємств, яких Закон зобов’язує пройти так звану “майнову люстрацію”. Це дозволяє перевірити відповідно до декларації все наявне майно чиновників та членів їхніх сімей на предмет відповідності вартості майна їхнім доходам, отриманих з законних джерел під час перебування на держслужбі. Їм світить заборона на 10 років, у разі якщо вони не проходять люстрацію.
Кого Закон не враховує? Осіб, які отримали виборні посади, а також посади Голови Верховної Ради України, його заступників, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, суддів Конституційного Суду України.
Загалом під люстрацію потрапить більше мільйона чиновників.
Громадський контроль   
Є дві суттєві відмінності між ухваленим Законом і законопроектом, який був ухвалений у першому читанні.
По-перше, у фінальній редакції органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України, а в редакції першого читання – Національне агентство України з питань державної служби.
По-друге, в законопроекті “Про очищення влади”, який ухвалила Верховна Рада, відсутні норми про створення так званих “люстраційних” комісій.
Попередньою версією законопроекту, який Верховна Рада прийняла в першому читанні, передбачалося створення центральних і територіальних комісій з перевірки, які зможуть оскаржувати рішення органів перевірки.
Втім, чи так потрібні були такі інститути? Закон передбачає дуже чіткі і однозначні критерії для проведення перевірок і прийняття рішень існуючими органами влади.
У свою чергу, відмова від цих “кишенькових” комітетів дозволяє запобігти ще і створенню додаткових органів державної влади та зекономити сотні мільйонів бюджетних коштів. Це також дозволяє убезпечити суспільство від органів, які б суб’єктивно приймали рішення та які також довелося б люструвати.
Для урахування думки громадськості є кращий механізм, який і передбачає Закон. Зокрема, планується, що Міністерство юстиції створить дорадчий громадський орган з питань люстрації при міністерстві. Він і буде здійснювати громадський контроль за процесом очищення влади. До нього увійдуть представники засобів масової інформації та представники громадськості.
Інформація про початок перевірки кожного чиновника та про стан її проходження буде публікуватися на сайті органу, де працює цей чиновник, та на сайті Мін’юсту.
Разом з тим будь-які фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки  чиновником зможуть подавати інформацію про вказану особу щодо поширення на неї заборон. І ця інформація буде обов’язково перевірятися.
Алгоритм проведення люстрації
Як взагалі це буде відбуватися? Загалом є чіткий механізм, який умовно можна поділити на кілька кроків.
Крок 1. Мін’юст за місяць з дня набрання чинності Закону розробляє та подає на затвердження Кабміну три документи. Перший – це перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей про чиновника. Другий – порядок проведення перевірки. Третій – план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування.
Крок 2. Не пізніше ,ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів переліку органів, Мін’юст розміщує на своєму офіційному веб-сайті всю контактну інформацію кожного з органів державної влади, який буде проводити перевірку. Так само буде вказана контактна інформація дорадчого громадського органу з питань люстрації.
Дорадчий орган має бути утворений не пізніше, ніж протягом місяця з дня набрання чинності Закону.  До нього, нагадаємо, повинні входити представники ЗМІ та громадськості.
Крок 3. Організація проведення перевірки “кандидатів на люстрацію” покладається на керівника органу, до повноважень якого належить звільнення з посади саме цієї особи. Організовувати перевірку професійного судді, наприклад, буде голова суду, у якому працює “кандидат”.
Крок 4. Не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у певному органі, чиновники, які перевіряються, подають керівнику власноручно написану заяву. В ній вони повинні вказати, що до них не застосовуються заборони Закону та дати згоду на проходження перевірки. Також чиновник повинен погодитися на оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до Закону.
Неподання заяви у встановлений строк є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніше, як на третій день після спливу строку подання заяви. Після цього до неї автоматично застосовується заборона займати посади 10 років.
Крок 5. Перевірятися буде: достовірність вказаних у заяві відомостей, а також достовірність інформації щодо наявності майна у чиновника та відповідність вартості майна, вказаного в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, набутого за час перебування на посаді, доходам, отриманим з законних джерел.
Крок 6. Перевірка розпочинається з Міністра юстиції та держслужбовців, які працюють в Мін’юсті. Друга черга – це органи, які здійснюють перевірку. Третя – це керівники міністерств, інших ЦОВВ, місцевих органів та держпідприємств. Четверта черга – це заступники керівників тих же органів. І п’ята черга – рядовий склад.
Крок 7. Не пізніше, ніж на третій день після отримання заяви від чиновника, керівник органу перевірки надсилає до територіальних органів державної влади за місцем проживання особи запит про перевірку. До нього додається копія заяви.
Крок 8. До територіальних органів, які уповноважені перевіряти декларацію, керівник органу перевірки так само надсилає запит. До нього додається копія декларації особи. Обидва запити надсилаються одночасно.
В цей же день керівник органу надсилає повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки особою. Не пізніше ніж на п’ятий день з моменту його отримання Мін’юст на офіційному веб-сайті зазначає відповідну інформацію.
День надсилання запитів і повідомлення до Міністерства юстиції є фактично датою  початку проходження перевірки.
Крок 9. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірних відомостей орган, який проводив перевірку протягом трьох робочих днів з дня виявлення, повідомляє про них особу, щодо якої проводиться перевірка
Особа, щодо якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п’ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов’язковими для розгляду та врахування.
Крок 10. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки керівнику органу, який надсилав запити, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
Крок 11. У разі встановлення недостовірності відомостей, наданих певною особою, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті цієї інформації.
Також вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону “Про очищення влади” не пізніше як у триденний строк з дня одержання такого висновку.
Крок 12. У разі встановлення під час перевірки професійного судді недостовірних відомостей, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Мін’юсту.
У свою чергу міністерство у триденний строк із дня одержання такого висновку надсилає його до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та звертається з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.
Крок 13. Керівник органу на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, звільняє таку особу з займаної посади.
Крок 14. Всі матеріали перевірки додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилась перевірка.
Загалом подібного з Україною не відбувалося ще із часів здобуття незалежності. Це насправді, неймовірний шанс, який дасть українцям можливість на звільнені місця прийти новим, гідним і фаховим людям. Залишилося виконати написане.
Юрій Дерев’янко, народний депутат України, член Ради партії “ВОЛЯ”
Українська правда