Минулого року Тернопіль сколихнув такий собі міні-скандал на “околодеревну” тему: тоді з міського бюджету виділили 60 тисяч гривень на придбання італійських каштанів Бріотті. Тоді ж міський голова клявся-божився, що ці дереву місту ну дуже вже необхідні: “Нам вдалося купити 60 каштанів загальною вартістю 60 тисяч гривень, це разом із вартістю доставки із Польщі. На жаль, в Україні цей сорт не продають. Фірма-постачальник надає свою гарантію і зобов’язується, що каштан зацвіте рожевим цвітом”.
Фірма зобов’язувалася, але ж вона-то не знала, що реалії українських міст такі, що цвітіння каштанів залежить не стільки від самих дерев, скільки від байдужості тих, хто їх придбав.
Результат цієї “каштанової епопеї” гарно підсумовує лист, що надійшов на редакційну скриньку “Міста”.
“Розхвалені на початку листопада 2014 року каштани Бріотті сьогодні нікому не потрібні. Розумію, що є нелюди, які поламали огорожу, але у тому, що маленькі деревця обросли бур’янами, а на деяких каштанах листя вигоріло вщент – винні ті, хто так їх розхвалювали. Пригадую, як чиновники тішились, розповідаючи, що італійський сорт дерев не пошкоджує каштанова міль, з якою борються в усій Україні. Та як виявляється не від молі треба було рятувати дерева, а від вашої байдужості та марнотратства”, – пише тернополянин Сергій.
