Віталій Гаплик у березні 2023 року отримав повістку, прибув в один із ТЦК та СП Тернопільщини і після проходження базової загальновійськової підготовки став солдатом. А через рік, уже в статусі повноправного учасника бойових дій, зосередився на душпастирській роботі спочатку в рідному батальйоні, а потім і 160 Окремій механізованій бригаді.
Віталій Романович народився в одному з сіл Борщівського району Тернопільської області. Ще в шкільні роки визначив для себе подальшу життєву дорогу: у 1998 році вступив у Волинську духовну семінарію, навчався на богословському факультеті. У 2003 році завершив духовні студії, а в 2005 покладений у сан священника.
Все змінилося після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Захист Вітчизни став справою не тільки професійних військових, але й раніше цивільних людей, які стали солдатами. У березні 2023 року Віталій Гаплик одержав повістку, за якою у визначений час прибув в один із ТЦК та СП Тернопільщини. Після проходження ВЛК військовослужбовець був направлений у 33 Окрему механізовану бригаду, в якій воював як звичайний солдат. А в серпні того ж року він був переведений в 418 Окремий стрілецький батальйон, де перебував на посаді стрільця – помічника гранатометника. Прослуживши рік солдатом, випускник духовної семінарії та священник Православної Церкви України отримав мандат на капеланське служіння, тож у квітні 2024 року був призначений посаду військового капелана 418 осб.
Про той період згадує: “Більш за все мені подобалося бойове злагодження нашого підрозділу, адже батальйон завжди був прикомандирований до інших бригад. Зокрема, коли проводили бойову роботу разом із підрозділом “Айдар”, мене вражала їхня майстерність. А ще пригадую момент, коли були прикомандировані до нацгвардійців у минулому році, то проживали в підвалі одного з закладів: навіть у цих екстремальних умовах капелан і мої побратими проводили молитви, ранкові та вечірні. Їх потребували всі. А ще часто були розмови на релігійні теми… Також навіть їздили разом із побратимами на солоні озера в місто Слов’янськ: старався зробити для них щось таке, щоб вони могли перевести думки від війни, перезарядитися…”.
Наразі Віталій Гаплик – військовий капелан 160 Окремої механізованої бригади Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
На скільки безболісно відбулася трансформація недавнього піхотинця у військового капелана, найголовніша місія якого – забезпечувати духовні потреби побратимів і посестер, допомагати бути їм стресостійкими навіть у найскладніших фронтових ситуаціях?
Молодший лейтенант капеланської служби Віталій Гаплик говорить: “Коли я був звичайним солдатом, то виконував різні завдання. Не з чужих слів знаю, що в першу чергу потрібно кожному бійцю. Тому потім як військовому капеланові мені було легко знаходити спільну мову з людьми, бо ще в батальйоні вони пам’ятали мене як солдата, як побратима, як того, хто пройшов шлях кожного з них. У статусі військового капелана для кожного та кожної я і як вірний побратим, і як духовний наставник. Під час служби у структурі військового капеланства бригади цей досвід дуже знадобився”.
Чи можна вважати путінських головорізів, зважаючи на їхні беззастережні військові злочини в Україні, взагалі християнами?
Панотець переконаний: “На мою думку, якби російські солдати мали в собі хоч якусь частинку християнської моралі, то, можливо, навіть їхня загарбницька війна відбувалася б за нормами Міжнародного гуманітарного права… І не було б обстрілів мирних будинків, було б краще поводження з українськими військовополоненими… І взагалі: можливо, взагалі не було б цієї війни, адже християнин, який живе з Богом, це людина, яка наслідує Христа його заповіді! А цього навіть близько немає в росіянах, і це свідчить, що їхня духовність на жалюгідному рівні. Чи взагалі відсутня!”.
І ще одна особливість військового капелана. В наш час багато людей володіють іноземними мовами, але Віталій Гаплик опанував древню, але доволі екзотичну грецьку мову!
Як це вдалося?
Після закінчення семінарії він працював певний період у Греції, де мав змогу вивчити мову. А після повернення в Україну він працював фахівцем контрольно ревізійного відділу компанії “Золотий Вік” та їздив на Богослужіння на парафії до побратимів як священник .
44-річного отця Віталія Гаплика на рідній Тернопільщині його з Перемогою чекають дружина, син та донька, інші рідні та близькі.
Додаткова інформація щодо умов проходження військової служби в складі 160 ОМБр у відділенні рекрутингу: тел. 093-955-06-65.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото з особистого архіву військового капелана 160 ОМБр Віталія Гаплика.
