Ягільниця, перша письмова згадка про яку датується 1448 роком, є важливим історичним осередком Поділля. У 1518 році король Сигізмунд І Старий надав Ягільниці статус містечка. Тоді тут існував дерев’яно-земляний замок, який служив захистом від татарських набігів.
У 1630 році за наказом польного коронного гетьмана Станіслава Лянцкоронського зведено Ягільницький замок – одну з найміцніших фортець тогочасного Поділля. Ця оборонна споруда неодноразово ставала ключовим пунктом оборони в регіоні.
Наприкінці XVIII століття князі Лянцкоронські перебудували замок на розкішний палац, а Ягільниця стала головною резиденцією родини. У 1817 році фортецю було продано уряду Австрійської імперії, який перетворив її на тютюнову фабрику.
Під час облаштування фабрики фортифікаційні елементи замку зазнали суттєвих змін: бастіони було вирівняно, рів засипано, а на місці однієї з башт зведено нову браму. Тютюнова фабрика діяла протягом ХІХ-ХХ століть, зокрема й за радянських часів.
Сьогодні Ягільницький замок залишається унікальним архітектурним об’єктом, який зберігає сліди різних історичних епох, від фортеці до промислового центру. Він є пам’яткою, що нагадує про багатий історичний спадок Поділля.
