Ольга Павлівна Бадуліна з Підволочиська професійно займається вишивкою з 1995 року. За цей час вона виготовила понад 600 робіт. Частина з них – вишиття для храмів: фелони, хоругви, ікони, інша церковна атрибутика.
Головною родзинкою її робіт є латиниця. Нею володіли церковні вишивальниці з початку 18 століття, нині такий шов призабули.
Вишита хустина – від свекрухи…
Пані Ольга одна з небагатьох в Україні і єдина в області вишиває латиницею. І не лише церковні речі, а й жіночий та дитячий одяг, зокрема плаття, костюми, пальта, кожушки тощо. Останнім часом вона розпочала й виговлення шарфиків та хустин для наречених, якими їм пов’язують голову свекрухи на весіллях. Вважає, що у таких виробів – своя, специфічна енергетика, спрямована на міцність шлюбу, тривалу і вірну любов.
Свій ювілей зустріла з лемками
Ольга Павлівна Бадуліна народилася у Львові, школу закінчила у Підволочиську, звідки родина батька. У студентські роки повернулася до Львова, де здобула фах архітектора. І знову – до Підволочиська, де ось уже понад 30 років працює викладачем Підволочиської дитячої художньої школи.
Своє 50-річчя відсвяткувала 3 серпня
на фестивалі «Дзвони Лемківщини» у Монастириськах. До слова, її бабуся та дідусь по мамі – переселенці з села Гнатковичі (нині – Польща). От і відгукнулася на запрошення організаторів фестивалю та презентувала виставку своїх робіт.
Загалом ця майстриня народних промислів, окрім участі у лемківському фестивалі, цьогоріч організувала шість персональних виставок та кілька
майстер-класів, брала участь у фестивалі в Тернополі «Цвіт вишиванки», у святкуванні Дня села та відкритті будинку престарілих в Галущинцях Підволочиського району. Виставляла свої роботи у Територіальному центрі в Підволочиську та у районному будинку культури, коли звітував Підволочиський район, передаючи естафету Чортківському. Тепер виставлятиме свої роботи до Дня працівника культури та майстрів народних мистецтв, що припадає на 9 листопада, у Підволочиському районному будинку культури.
Дар вишивання має генетичне походження
Пані Ольга каже, що живе в оточенні багатьох рідних, які люблять вишивати. Так, її мама, Оксана Іванівна Хімчук, уже пенсіонерка, а все життя пропрацювала завідуючою садочком у Підволочиську, дуже добре вишиває хрестиком. Вишила чимало рушників, блузок, сорочок, доріжок. Уся родинна вишивка хрестиком – мамина.
Ольга Павлівна вважає, що дар їй передався і від хресної, старшої маминої сестри Любомири, яка рано померла від онкології. Вона дуже майстерно і вишивала, і в’язала, і малювала.
Далекою родичкою майстрині є й талановита художниця, викладач Тернопільської художньої школи Орися Зілінко, чоловік якої також відомий художник. Отже, майстерність, на переконання мисткині, передалася від предків.
Усі роботи – в одному екземплярі
Ольга Бадуліна вишиває лише латиницею – і церковні вироби, і одяг. Якщо виготовить жіночий костюм чи дитяче плаття, то іншого такого вже не знайдеш. Відтак, її майстерність високо цінується, вироби майстрині-вишивальниці є не лише в Україні, а й у Польщі, США, Канаді, Австрії. Всі вони – унікальні, виготовлені в авторському стилі.
Нині пані Ольга чекає на звання майстра народних художніх промислів. Її підтримують найрідніші – чоловік Іван, син Юрій, який з сім’єю живе у Львові, дочка Юля – 4-курсниця Тернопільського педуніверситету ім. В.Гнатюка, відмінниця, студентський декан, міс ТНПУ. Особливою втіхою є 3-річна внучка Анна, яка малює, як кажуть, не по роках…
Галина ВАНДЗЕЛЯК
Фото Івана ПШОНЯКА
