Радянська влада давила його картини бульдозером і називала націоналістичною загрозою. А він не припиняв творити й створював нові техніки та стилі. Про українського художника Івана Марчука, якого боялися совєти, розповідає ШоТам.
Іван Марчук — геніальний український художник, який майже все життя провів у творчій ізоляції. Він народився на Тернопільщині 1936 року та навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва.
Однак скаржився, що там з нього робили не художника, а маляра, ламаючи його індивідуальність. У СРСР забороняли малювати будь-що, крім політично виважених робіт у стилі соціалістичного реалізму.
А будь-яка спроба відхилится від норми розцінювалася як ворожа для радянського устрою. Іван бачив творчість набагато глибшою, аніж зображення величі «великой страны». Митець принципово не пішов на співпрацю із совєтами, бо хотів свободи в творчості.
Усе, що я робив, усе моє життя, зрозуміло совєцьке, я робив наперекір. Я йшов наперекір, — Іван Марчук, народний художник України.
Натомість він вигадав власну техніку – пльонтанизм: сплетіння у зображенні безлічі штрихів. Такі роботи дивовижно передавали об’єм і навіть світіння: так тоді не вмів ніхто.
«Кожна лінія оброблена, вона об’ємна, і вона входить туди, туди. Для того, щоб її роздіти, треба взяти десь за ниточку і намотувати цілий клубок», — Іван Марчук, народний художник України.
Утім рік за роком його колеги проводили виставки й отримували нагороди та визнання. Іванові ж натомість не дозволяли навіть винести свої роботи на вулицю. Партія в його неймовірних роботах вбачала націоналістичну загрозу.
Я завжди заздрив пташкам, коли жили ми всі в тюрмі совєцькій. Щоб не було кордонів. Полетів – і все, — Іван Марчук, народний художник України.
Довгих 15 років він провів у творчій ізоляції без надії бути поміченим. Перший шанс показати людям свою творчість випав аж у 1974 році. На околиці Москви мала відбутися виставка художників-авангардистів.
Однак влада направила туди сотню міліціонерів, водомет та бульдозер: картини художників нищили. У світовій пресі вибухнув скандал, і совєти дозволили митцям виставлятися на неофіційних майданчиках.
А щойно впала «залізна завіса», Марчук одразу виїхав до США, де побачив зовсім інший світ і можливості. А світ нарешті зміг оцінити його картини: за 11 років життя в Америці він відвідав тисячі виставок.
Роботи Марчука вражали європейців у Мюнхені, Парижі та Лондоні. Однак 2001 року Іван Марчук засумував за Україною та вирішив повернутися.
Я стільки країн відвідав, починаючи з Австралії, Європи… Канада, Америка. Їздив, літав. Але жодного пейзажу я там не намалював. Є щось рідне таке, що ніде від того не сховаєшся. І по всій Україні… вона вся моя земля, — Іван Марчук, народний художник України.
Навіть тоді світ про українця не забув: 2006 року його прийняли в «Золоту гільдію» у Римі. Іван став єдиним українцем, який увійшов до «100 геніїв сучасності» від The Daily Telegraph.
В Україні Іванові Марчуку присвоїли звання народного художника. Також він став лауреатом Національної премії Шевченка. А в 2022 році анонсували створення музею Івана Марчука в Києві. Віримо, що після Перемоги це неодмінно станеться!
