За що розстріляли Бетмена
2015 рік розпочався з загострення боротьби за владу між бойовиками на території так званої «ЛНР».
1 січня недалеко від селища Георгіївка на Луганщині розстріляли броньований кортеж Олександра Бєднова на прізвисько «Бетмен», командира однойменної Групи швидкого реагування (ГШР) (яка згодом розрослася до 4-ї Окремої мотострілкової бригади «ЛНР»).
На офіційній сторінці ГШР «Бетмен» в соціальній мережі «ВКонтакте» бойовики розкривають подробиці події: «Олександр Бєднов («Бетмен») спалений у броньованому автобусі разом з двома ополченцями. Він сидів ззаду, і його тіло обгоріло не сильно. Його впізнали бойові товариші. Ще трьох ополченців спалили в «Тойоті» супроводу. У вбивстві шести осіб підозрюють командира ПВК Вагнера, найнятого Плотницьким».
Розстріл Бетмена і подальше роззброєння його бригади викликали хвилю обурення з боку багатьох російських прихильників «Руської весни», що матеріально підтримували луганських сепаратистів з ідейних міркувань. Вбивство «Бетмена» засудив навіть один з колишніх лідерів «ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков), назвавши його «таким, що шкодить справі «Новоросії». Справа в тому, що в загони Бєднова входили члени відомої диверсійно-штурмової групи «Русич», сформованої з російських ультранаціоналістичних угруповань.
Примітно, що в Луганську не стали за вже сталою традицією приписувати вбивство Бетмена українським диверсійним групам. З’явилася «офіційна заява Генеральної прокуратури ЛНР», в якій людей Бєднова просто поставили поза законом: «Під Луганськом під час спецоперації співробітниками силових підрозділів Народної міліції ЛНР були затримані активні члени батальйону ГШР «Бетмен» з позивними «Маніяк», «Фобос», «Омега». Керівник бандгрупи з позивним «Бетмен» при затриманні чинив активний опір співробітникам спецпідрозділу і був убитий».
30 грудня 2014 «Генпрокуратурою ЛНР» було навіть порушено кримінальну справу щодо низки бійців за фактами незаконного позбавлення волі двох і більше осіб, тортур з використанням зброї, а також вбивств, викрадень мирних громадян, незаконного позбавлення волі, вимагань та розбоях. За повідомленням прокуратури, «у червні-жовтні 2014 року (бойовики ГШР «Бетмен» – ред.) незаконно утримували і катували 13 місцевих жителів. В результаті тортур місцевого населення, один із затриманих помер».
Звинувачення на адресу людей Олександра Бєднова цілком могли мати під собою реальні підстави – Бетмен не гребував торгівлею полоненими, а також, за словами очевидців, під час літніх обстрілів Луганська його бійці займалися полюванням на відьом, активно шукаючи «посібників українських диверсантів».
Однак, швидше за все, це був лише формальний привід з боку Ігоря Плотницького розправитися із занадто незалежним бойовиком і його бригадою і повністю підпорядкувати собі хоча б «столицю ЛНР».
Радіо Свобода вже повідомляло в листопаді, що насправді офіційний «глава республіки» Плотницкий контролює лише меншу частину захопленої сепаратистами території. Значна частина «ЛНР» – під казаками, які аж ніяк не горять бажанням визнавати над собою владу Луганська.
Важлива деталь: автомобілі Бєднова потрапили в засідку при спробі «Бетмена» виїхати в утримуваний козіцинськими казаками Красний Луч – про це свідчать охоронці убитого.
За словами правлячого в Красному Лучі отамана Косогора, на Різдво в це місто також збирався приїхати «з подарунками» з російського Новочеркаська верховний отаман «Козачої національної гвардії» Микола Козіцин – опальний лідер так званого «шахтарського неоказацтва», який зумів прищепити казачі цінності багатьом «батькам-атаманам», які воюють на території, неконтрольованій Україною.
І бойовики пишуть: Бетмен «підло вбитий», тому що Плотницкий запідозрив його у спробі «влаштувати в Луганську держпереворот» разом із Павлом Дрьомовим, казацьким отаманом зі Стаханова, який нещодавно відкрито виступив проти «глави ЛНР».
в «ЛНР» назрівала «антилуганська коаліція», якій було цілком під силу змістити Ігоря Плотницького, незважаючи на активну підтримку останнього з боку Кремля. Але Плотницкий (як пишуть сепаратисти, за активної підтримки російських спецпідрозділів) завдав удару першим.
«А що змінилося ?!»
Чому ж ситуація в захопленій сепаратистами частині Луганської області ускладнилася настільки, що по суті призвела до внутрішньої «громадянської війни»?
Багато в чому світоглядні причини конфлікту розкриває стахановський отаман Павло Дрьомов, командир першого козацького полку імені Платова, у своєму скандальному передноворічному «Зверненні до світової громадськості і особисто до Володимира Путіна».
Не соромлячись у виразах, Дрьомов охарактеризував Плотницького крадієм, звинуватив його в узурпації влади шляхом імітації виборів (вперше відкрито з вуст сепаратистів прозвучало зізнання в тому, що «вибори» 2 листопада в Луганську були фарсом і відбулися лише завдяки хитрощам із соціальними картками, без яких, нібито, жителі «ЛНР» не зможуть отримати соцзабезпечення – ред.), і назвав Плотницького ставлеником Наталії Королевської (народний депутат України від «опозиційного блоку», екс-міністр соціальної політики в уряді Миколи Азарова).
Дрьомов також пригрозив Плотницькому оприлюднити зібраний на нього і на наближених до нього «людей Єфремова» компромат
«Ви розкрадаєте склади з вугіллям, на все є підтверджуючі документи… З десяти так званих «гумконвоїв» до народу дійшов один, все інше розпродано. Кожен день ви крадете все, що можна і що не можна… Панове, ваші наближені вояки забирають будинки і квартири… Нахрєна ви нам потрібні?!.. Чому з нас ніхто нічого не вкрав? Кожен з нас за цю війну мав тільки розруху і біль. І що мали ви?… Ми вимагаємо вашої відставки, і за нами підніметься вся Луганська область! Бо бачать, як кожен день розкрадаються луганські надра, як розкрадається все!»
Павло Дрьомов став, по суті, публічною особою поки ще не сформованого руху «За ЛНР без старих перефарбованих злодіїв». І стахановський лідер – колишній будівельник і сантехнік, який вдягнув з нагоди шапку-кубанку – у своєму бенефісі стисло сформулював світоглядну основу цього стихійного руху.
«І не треба кричати, «козацтво це, чи не козацтво». Тут інша розмова. Це наша земля, ми тут народилися, жили і, дай Господь, помремо в глибокій старості. Але ми повстали за свободу, а не за те, щоб нам давали соціальні картки!.. А на манежі – одні й ті ж. Прокурор області (за «версією ЛНР» – ред.) – колишній прокурор Луганської області! Заступник глави МВС ще два тижні тому була помічником начальника АТО України (підтвердження з інших джерел, що ця інформація відповідає дійності немає – ред.)! Одне запитання: а що змінилося?!» – заявив Павло Дрьомов.
Власне, зрозуміло, чому «казаки» так легко завоювали левову частку території «ЛНР». Вони взяли на озброєння соціальні гасла, близькі більшості населення шахтарської Луганщини, що десятиліттями живе у злиднях під владою місцевих баронів.
Для жителів депресивних міст і селищ півдня області реальним ворогом виявилася не стільки міфічна «бандерівська Україна», скільки «розкрадаюча все, що можна і не можна» паразитична луганська еліта, яка обслуговує олігархів. І дійсно, Плотницький встановив в Луганську до болю знайомий донбасівцям напівколоніальний компрадорський режим – тільки посилений безмежною владою «лідера народної республіки» над заляканим населенням. Режим, якому немає жодної різниці, під чиїм дахом займатися нелегальним бізнесом – під дахом Києва чи Москви.
До слова, більша частина «казаків ЛНР» не мають ніякого стосунку до донського казацтва. Козацька шапка-кубанка перетворилася на відзнаку самостійних містечкових отаманів, незгодних із політикою, що проводить луганська верхівка, вона стала символом «сепаратистської опозиції». А ось чому Микола Козіцин зміг організувати цих стихійних анархістів у «нове казацтво» – це питання, яке ще чекає відповіді.
Дві партії – два варіанти майбутнього «ЛНР»
Втім, зараз для жителів окупованих територій набагато важливіше дізнатися, яке майбутнє очікує «ЛНР» у разі перемоги кожної з сепаратистських «партій». Партії тих, хто хоче красти по-старому в сформованій «сірій зоні», і партії тих, хто хоче будувати «нове суспільство» (за можливістю, завоювавши для нього більший плацдарм).
Луганський ватажок Ігор Плотницкий, як виглядає, зробив ставку на фізичний відстріл конкурентів і, мабуть, отримав негласне схвалення Кремля (викладену в соцмережі прослушку недавньої телефонної розмови Дрьомова про те, що йому обіцяв підтримку військовою технікою сам російський прем’єр Дмитро Медведєв, можна вважати доказом візантійської політики Москви – схоже, в Кремлі вирішили приспати пильність отамана – ред.). Плотницький – передбачуваний партнер. Він гарант збереження «ЛНР» в її кордонах і згоден забезпечити економічні інтереси України – зрозуміло, в межах, передбачених його російськими кураторами. Це людина, чиє завдання – заморозити конфлікт і зробити Луганськ вічним Придністров’ям.
При цьому жителів «ЛНР» масово перетворять на споживаючих соцдопомогу і гуманітарку «радянських громадян», які слухняно обслуговують тіньову економіку регіону.
«Нові казаки» хочуть продовження війни. Офіційний Луганськ, Кремль і Мінські угоди заважають їм здійснювати подальшу експансію. А «розгорнути гармати на столицю» Дрьомов і компанія поки не наважуються. Втім, вбивство «Бетмена» може підштовхнути казаків до активних дій.
Але населенню під казацтвом доводиться несолодко. Публічні екзекуції, натяки про «жінок, які повинні сидіти вдома», заборона святкувати Новий рік у Великий піст та інший «істинно-православний» домострой загрожують обернутися «православним талібаном».
Тут в картині «майбутнього від казаків» проглядаються контури, що нагадують «Ісламську державу Іраку та Леванту» (ІДІЛ), тільки з місцевою специфікою. І луганські сепаратисти, що натягнули шапки-кубанки, цілком можуть захопитися ідеєю побудови справедливого суспільства на території, що виходить за східні кордони Луганської області. Там, у Російській Федерації, теж майже всім «заправляють злодії і олігархи, які забули про свою православну ідентичність»? (Так колись описувала сусідній режим колишній депутат Луганської облради від ПСПУ Любов Корсакова, яка тепер підтримує казаків).
Не виключено, що вже найближчими днями стане зрозуміло, яким із цих двох звивистих шляхів піде нещасний Донбас.
За словами правлячого в Красному Лучі отамана Косогора, на Різдво в це місто збирається приїхати «з подарунками» з російського Новочеркаська верховний отаман «Казачої національної гвардії» Микола Козіцин.
Якщо встигне – адже луганські бойовики і, як підозрюють, російські спецслужби, можливо, продовжать практику точкових ліквідацій занадто самовпевнених отаманів.
ar25.org
2015 рік розпочався з загострення боротьби за владу між бойовиками на території так званої «ЛНР».
1 січня недалеко від селища Георгіївка на Луганщині розстріляли броньований кортеж Олександра Бєднова на прізвисько «Бетмен», командира однойменної Групи швидкого реагування (ГШР) (яка згодом розрослася до 4-ї Окремої мотострілкової бригади «ЛНР»).
На офіційній сторінці ГШР «Бетмен» в соціальній мережі «ВКонтакте» бойовики розкривають подробиці події: «Олександр Бєднов («Бетмен») спалений у броньованому автобусі разом з двома ополченцями. Він сидів ззаду, і його тіло обгоріло не сильно. Його впізнали бойові товариші. Ще трьох ополченців спалили в «Тойоті» супроводу. У вбивстві шести осіб підозрюють командира ПВК Вагнера, найнятого Плотницьким».
Розстріл Бетмена і подальше роззброєння його бригади викликали хвилю обурення з боку багатьох російських прихильників «Руської весни», що матеріально підтримували луганських сепаратистів з ідейних міркувань. Вбивство «Бетмена» засудив навіть один з колишніх лідерів «ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков), назвавши його «таким, що шкодить справі «Новоросії». Справа в тому, що в загони Бєднова входили члени відомої диверсійно-штурмової групи «Русич», сформованої з російських ультранаціоналістичних угруповань.
Примітно, що в Луганську не стали за вже сталою традицією приписувати вбивство Бетмена українським диверсійним групам. З’явилася «офіційна заява Генеральної прокуратури ЛНР», в якій людей Бєднова просто поставили поза законом: «Під Луганськом під час спецоперації співробітниками силових підрозділів Народної міліції ЛНР були затримані активні члени батальйону ГШР «Бетмен» з позивними «Маніяк», «Фобос», «Омега». Керівник бандгрупи з позивним «Бетмен» при затриманні чинив активний опір співробітникам спецпідрозділу і був убитий».
30 грудня 2014 «Генпрокуратурою ЛНР» було навіть порушено кримінальну справу щодо низки бійців за фактами незаконного позбавлення волі двох і більше осіб, тортур з використанням зброї, а також вбивств, викрадень мирних громадян, незаконного позбавлення волі, вимагань та розбоях. За повідомленням прокуратури, «у червні-жовтні 2014 року (бойовики ГШР «Бетмен» – ред.) незаконно утримували і катували 13 місцевих жителів. В результаті тортур місцевого населення, один із затриманих помер».
Звинувачення на адресу людей Олександра Бєднова цілком могли мати під собою реальні підстави – Бетмен не гребував торгівлею полоненими, а також, за словами очевидців, під час літніх обстрілів Луганська його бійці займалися полюванням на відьом, активно шукаючи «посібників українських диверсантів».
Однак, швидше за все, це був лише формальний привід з боку Ігоря Плотницького розправитися із занадто незалежним бойовиком і його бригадою і повністю підпорядкувати собі хоча б «столицю ЛНР».
Радіо Свобода вже повідомляло в листопаді, що насправді офіційний «глава республіки» Плотницкий контролює лише меншу частину захопленої сепаратистами території. Значна частина «ЛНР» – під казаками, які аж ніяк не горять бажанням визнавати над собою владу Луганська.
Важлива деталь: автомобілі Бєднова потрапили в засідку при спробі «Бетмена» виїхати в утримуваний козіцинськими казаками Красний Луч – про це свідчать охоронці убитого.
За словами правлячого в Красному Лучі отамана Косогора, на Різдво в це місто також збирався приїхати «з подарунками» з російського Новочеркаська верховний отаман «Козачої національної гвардії» Микола Козіцин – опальний лідер так званого «шахтарського неоказацтва», який зумів прищепити казачі цінності багатьом «батькам-атаманам», які воюють на території, неконтрольованій Україною.
І бойовики пишуть: Бетмен «підло вбитий», тому що Плотницкий запідозрив його у спробі «влаштувати в Луганську держпереворот» разом із Павлом Дрьомовим, казацьким отаманом зі Стаханова, який нещодавно відкрито виступив проти «глави ЛНР».
в «ЛНР» назрівала «антилуганська коаліція», якій було цілком під силу змістити Ігоря Плотницького, незважаючи на активну підтримку останнього з боку Кремля. Але Плотницкий (як пишуть сепаратисти, за активної підтримки російських спецпідрозділів) завдав удару першим.
«А що змінилося ?!»
Чому ж ситуація в захопленій сепаратистами частині Луганської області ускладнилася настільки, що по суті призвела до внутрішньої «громадянської війни»?
Багато в чому світоглядні причини конфлікту розкриває стахановський отаман Павло Дрьомов, командир першого козацького полку імені Платова, у своєму скандальному передноворічному «Зверненні до світової громадськості і особисто до Володимира Путіна».
Не соромлячись у виразах, Дрьомов охарактеризував Плотницького крадієм, звинуватив його в узурпації влади шляхом імітації виборів (вперше відкрито з вуст сепаратистів прозвучало зізнання в тому, що «вибори» 2 листопада в Луганську були фарсом і відбулися лише завдяки хитрощам із соціальними картками, без яких, нібито, жителі «ЛНР» не зможуть отримати соцзабезпечення – ред.), і назвав Плотницького ставлеником Наталії Королевської (народний депутат України від «опозиційного блоку», екс-міністр соціальної політики в уряді Миколи Азарова).
Дрьомов також пригрозив Плотницькому оприлюднити зібраний на нього і на наближених до нього «людей Єфремова» компромат
«Ви розкрадаєте склади з вугіллям, на все є підтверджуючі документи… З десяти так званих «гумконвоїв» до народу дійшов один, все інше розпродано. Кожен день ви крадете все, що можна і що не можна… Панове, ваші наближені вояки забирають будинки і квартири… Нахрєна ви нам потрібні?!.. Чому з нас ніхто нічого не вкрав? Кожен з нас за цю війну мав тільки розруху і біль. І що мали ви?… Ми вимагаємо вашої відставки, і за нами підніметься вся Луганська область! Бо бачать, як кожен день розкрадаються луганські надра, як розкрадається все!»
Павло Дрьомов став, по суті, публічною особою поки ще не сформованого руху «За ЛНР без старих перефарбованих злодіїв». І стахановський лідер – колишній будівельник і сантехнік, який вдягнув з нагоди шапку-кубанку – у своєму бенефісі стисло сформулював світоглядну основу цього стихійного руху.
«І не треба кричати, «козацтво це, чи не козацтво». Тут інша розмова. Це наша земля, ми тут народилися, жили і, дай Господь, помремо в глибокій старості. Але ми повстали за свободу, а не за те, щоб нам давали соціальні картки!.. А на манежі – одні й ті ж. Прокурор області (за «версією ЛНР» – ред.) – колишній прокурор Луганської області! Заступник глави МВС ще два тижні тому була помічником начальника АТО України (підтвердження з інших джерел, що ця інформація відповідає дійності немає – ред.)! Одне запитання: а що змінилося?!» – заявив Павло Дрьомов.
Власне, зрозуміло, чому «казаки» так легко завоювали левову частку території «ЛНР». Вони взяли на озброєння соціальні гасла, близькі більшості населення шахтарської Луганщини, що десятиліттями живе у злиднях під владою місцевих баронів.
Для жителів депресивних міст і селищ півдня області реальним ворогом виявилася не стільки міфічна «бандерівська Україна», скільки «розкрадаюча все, що можна і не можна» паразитична луганська еліта, яка обслуговує олігархів. І дійсно, Плотницький встановив в Луганську до болю знайомий донбасівцям напівколоніальний компрадорський режим – тільки посилений безмежною владою «лідера народної республіки» над заляканим населенням. Режим, якому немає жодної різниці, під чиїм дахом займатися нелегальним бізнесом – під дахом Києва чи Москви.
До слова, більша частина «казаків ЛНР» не мають ніякого стосунку до донського казацтва. Козацька шапка-кубанка перетворилася на відзнаку самостійних містечкових отаманів, незгодних із політикою, що проводить луганська верхівка, вона стала символом «сепаратистської опозиції». А ось чому Микола Козіцин зміг організувати цих стихійних анархістів у «нове казацтво» – це питання, яке ще чекає відповіді.
Дві партії – два варіанти майбутнього «ЛНР»
Втім, зараз для жителів окупованих територій набагато важливіше дізнатися, яке майбутнє очікує «ЛНР» у разі перемоги кожної з сепаратистських «партій». Партії тих, хто хоче красти по-старому в сформованій «сірій зоні», і партії тих, хто хоче будувати «нове суспільство» (за можливістю, завоювавши для нього більший плацдарм).
Луганський ватажок Ігор Плотницкий, як виглядає, зробив ставку на фізичний відстріл конкурентів і, мабуть, отримав негласне схвалення Кремля (викладену в соцмережі прослушку недавньої телефонної розмови Дрьомова про те, що йому обіцяв підтримку військовою технікою сам російський прем’єр Дмитро Медведєв, можна вважати доказом візантійської політики Москви – схоже, в Кремлі вирішили приспати пильність отамана – ред.). Плотницький – передбачуваний партнер. Він гарант збереження «ЛНР» в її кордонах і згоден забезпечити економічні інтереси України – зрозуміло, в межах, передбачених його російськими кураторами. Це людина, чиє завдання – заморозити конфлікт і зробити Луганськ вічним Придністров’ям.
При цьому жителів «ЛНР» масово перетворять на споживаючих соцдопомогу і гуманітарку «радянських громадян», які слухняно обслуговують тіньову економіку регіону.
«Нові казаки» хочуть продовження війни. Офіційний Луганськ, Кремль і Мінські угоди заважають їм здійснювати подальшу експансію. А «розгорнути гармати на столицю» Дрьомов і компанія поки не наважуються. Втім, вбивство «Бетмена» може підштовхнути казаків до активних дій.
Але населенню під казацтвом доводиться несолодко. Публічні екзекуції, натяки про «жінок, які повинні сидіти вдома», заборона святкувати Новий рік у Великий піст та інший «істинно-православний» домострой загрожують обернутися «православним талібаном».
Тут в картині «майбутнього від казаків» проглядаються контури, що нагадують «Ісламську державу Іраку та Леванту» (ІДІЛ), тільки з місцевою специфікою. І луганські сепаратисти, що натягнули шапки-кубанки, цілком можуть захопитися ідеєю побудови справедливого суспільства на території, що виходить за східні кордони Луганської області. Там, у Російській Федерації, теж майже всім «заправляють злодії і олігархи, які забули про свою православну ідентичність»? (Так колись описувала сусідній режим колишній депутат Луганської облради від ПСПУ Любов Корсакова, яка тепер підтримує казаків).
Не виключено, що вже найближчими днями стане зрозуміло, яким із цих двох звивистих шляхів піде нещасний Донбас.
За словами правлячого в Красному Лучі отамана Косогора, на Різдво в це місто збирається приїхати «з подарунками» з російського Новочеркаська верховний отаман «Казачої національної гвардії» Микола Козіцин.
Якщо встигне – адже луганські бойовики і, як підозрюють, російські спецслужби, можливо, продовжать практику точкових ліквідацій занадто самовпевнених отаманів.
ar25.org
