Таке побачиш хіба що в кіно. Тож люди спочатку подумали, що поруч із їхніми селами Купець і Михайлівка на трасі Київ – Чоп знімають пригодницький фільм. Один із трюків — приземлення бойових літаків МіГ-29 та СУ-24 просто на дорогу.
“Я спокійно їхав на велосипеді, – каже пенсіонер Микола Волосянко. – Дивлюся, а попереду – військові, поліція, телевізійні оператори. Зупинили рух автівок, на узбіччі встановлюють локатори, вітровий смугастий конус. У небі кружляють гвинтокрили. Ще мить, і почалося: над головою – гуркіт і ревище, під ногами земля двигтить. І ось шасі першого гостроносого винищувача на величезній швидкості торкнулися асфальту. Пілот успішно посадив бойову машину. Кілька хвилин підготовки, і крилатий красень після короткого розбігу знову піднімається у небо”.
Пізніше Міністерство оборони України оприлюднило офіційну інформацію: під час командно-штабних навчань “Небесний щит 2016” на ділянці автотраси Київ-Чоп військові льотчики винищувальної та бомбардувальної авіації на літаках МіГ-29 та Су-24 успішно здійснили навчальну імітаційну посадку на автомобільну дорогу Київ-Чоп. Докладніше про це розпитуємо Дмитра
Тимчука, військового експерта, народного депутата України та Миколу Христича, пілота, який налітав за штурвалом понад півтисячі годин.
– Навіщо військові почали відпрацьовувати такі вправи?
Д.Тимчук:
– Тактичні навчання – це нормальна практика, коли готуються до оборони. З історії відомо, що країна-агресор передусім завдає бойових ударів по командних пунктах, штабах та летовищах. Щоби зберегти винищувальну та бомбардувальну авіацію, треба бути готовим до всього, і до використання
автотрас замість аеродромів. Коли існує реальна загроза розв’язання Росією широкомасштабної війни проти України, мусимо готуватися до гіршого. У разі потреби деякі літаки зможуть навіть дозаправитись на автодорозі. До речі, посадку бойових літаків українські пілоти відпрацьовували й раніше.М. Христич:
– На початку Другої світової війни у західних військових округах було знищено авіацію практично кількома ударами. Бо всі літаки дислокувалися на аеродромах. Про цей факт не можна забувати. І добре, що не забувають.
– Чи складно посадити бойовий винищувач на автомобільну дорогу, де немає ні розмітки, ні вказівних знаків?
М. Христич:
– Ні, не складно. Просто треба мати практичні навики. Осьова розмітка є, додаткова інформація від оператора є. Ділянка дороги, де планують зробити приземлення, має бути рівною, широкою і без дерев на узбіччі. Коли роблять автотраси, Міністерство оборони обов’язково контролює це і знає всі
ділянки, придатні для використання – асфальтові, бетонні чи просто галявини. Свого часу садили на траси не тільки винищувачі, а навіть ТУ-134, розмах крил у якого майже 30 метрів.
Уперше приземлили бойовий літак на дорогу під час Другої світової війни. Це зробив Олександр Покришкін на автобані в Німеччині. Для посадки бойового літака довжина рівної поверхні має бути не менше як один кілометр, а для того, щоб підняти машину в небо — метрів чотириста. Утім, сучасна техніка, яку обладнано поворотними соплами, здатна злітати навіть вертикально.
Джерело: УкрМедіа
