На цій світлині ви бачите чи не найбільш характерне гуцульське обличчя. Перше, що кидається в очі то це сильний і сповнений самоповаги погляд цього чоловіка. Вже потім ми відзначаємо про себе його вольове підборіддя, гарний прямий ніс і високе чоло.
А ще – його зачіска і бакенбарди, які, як я гадав, були нетиповими для українських горян того часу. І, звісно, зверніть увагу на вуса цього вже немолодого ґазди: вони хвацько підкручені на кінцях і мимоволі підсилюють отой незалежний його вигляд.
Ще одне: можете звернути увагу на його гонорово пов’язану довкола шиї шовкову хустку (як пише Олена Макарчук, така нашийна хустка у гуцулів була не лише чоловічою окрасою, але й виконувала суто практичну роль: бо так менше брудниться та псується комір. Зрештою, хустку легко випрати і замінити. А от верхній одяг дорогий і прати його доволі важко). Ще один момент на цій світлині: поверх кептаря через плече у цього ґазди перекинута шлейка від тайстри (або від ташки чи табівки).
Можу собі тут пофантазувати і уявити: от якби цьому гуцулу та дати гарного коня, кольт на поясі і зірку шерифа на груди, то вийшов би викапаний персонаж із “дикого” американського Заходу (от придивіться ще раз до цієї знимки і самі у цьому переконаєтеся).
А зробив це фото близько 120 років тому український антрополог Хведір Вовк у селі Богдан поблизу Рахова, як встановив це Mykhailo Markovych. Сьогодні це фото, як і багато інших з архіву вищезгаданого антрополога, є оцифроване завдяки Проекту Наукового архіву Інституту археології НАН України і виставлене кілька днів тому на сторінці Mykhailo Markovych.
Якби я був антропологом, то мабуть схильний би був відносити тип лиця цього ґазди зі села Богдан до динарської (адріатичної) раси, для якої характерними є темно-русяве волосся, брахікефалія, прямий ніс, широке обличчя та інше. Тобто, усі ті ознаки, які притаманні для населення приадріатичних держав, головним чином нинішнім чорногорцям.
А, от, звідкіля взявся у гуцульських горах цей прецікавий антропологічний тип із Північних Балкан – це питання, яке для мене на даний час залишається нез’ясованим.
Врешті, хто такі гуцули..? Якого вони етнічного кореня і коли прийшли у наші гори..? Адже вони (гуцули) виразно відрізняються і від галичан, і від сусідніх бойків, і від покутян і, тим більше, від населення нашого Поділля, звідкіля дехто із дослідників минулого схильний був виводити походження нинішніх гуцулів.
Якщо ви захочете глибше довідатися хто такі скажімо гуцули, то мушу вас розчарувати: ні українська, ні європейська наука загалом, цього досі не знає. Так, етнографічних матеріалів на тему Гуцульщини – море, але всі вони відносяться до пізнього часу і нічого про походження гуцульського субетносу сказати не можуть.
Саме слово “гуцул” у писемних джерелах почало зустрічатися щойно 500 років тому (найдавніша згадка є під 1586 роком). І, чи була це тоді самоназва наших горян, чи може їх так називали сусідні народи (а самі “гуцули” при тому мали між собою цілком іншу назву) – це ще питання.
Врешті, чи були гуцули русинами (у “доавстрійські” часи), теж є підстави колись поговорити…
