Гроші на освіту шукатимуть разом. Урядовці і місцеве самоврядування обговорили проблему фінансування шкільної освіти
При реформах помилки неминучі
Немає жодної реформи у світовій практиці, яка б відбувалася без проблем і прорахунків. Були такі прикрі помилки допущено й під час запровадження нової формули фінансування освітньої галузі у 2018 році. На цьому зійшлися усі учасники “Дня діалогу з владою”, 24-25 вересня у Тернополі. Зокрема було наведено статистику, що у понад двох третинах громад освіта недофінансована з центрального бюджету, а станом на жовтень 2018 року 44,6 % місцевих громад змушені були перекидати кошти з інших проектів таких, як ремонти доріг, будівель, впровадження енергоефективності, на виплату зарплат вчителям. Представники муніципалітетів звернули увагу на брак коштів у звʼязку з недосконалістю формули розрахунку освітньої субвенції (доплата з державного бюджету).
По-перше, нова формула розрахунків, закладена парламентарями та урядовцями, не врахувала потреб фінансування для відкриття нових класів, фінансування груп продовженого дня, фінансування шкільних бібліотек, гуртків, додаткових занять з профільних предметів (наприклад, іноземні мови, для профільних шкіл), не кажучи вже про надбавки для вчителів. Зокрема по місту Тернополю бракує близько 35 млнгрн лише на зарплати вчителям. Фактично ці додаткові витрати лягли на плечі місцевих громад.
При цьому йдеться не про свідомий крок урядовців проти освітян. Швидше навпаки, уряд намагається втримати на плаву економіку, оскільки, наступний 2019 рік буде доволі складним. Україні доведеться повертати кошти за міжнародними запозиченнями, а тому кожна копійка має бути обрахована. Відтак уряд намагається створити таку систему фінансування, яка б стимулювала самих освітян розумно розпоряджатися ресурсами і при цьому підвищувати якість послуг.
По-друге, у бюджеті 2018 рік депутати та уряд заклали певну суму на освітню субвенцію (доплату) з державного бюджету на освіту. Однак сам механізм розподілу передбачає помісячнеперерахування коштів. Натомість для закупівель обладнання у рамках програми “Нова українська школа” значні суми потрібно було сплатити одразу. Склалася ситуація, коли доводилося “тут і зараз” шукати великі суми, які пішли на обладнання шкіл, а доплата з державного бюджету прийде пізніше. Місцевим громадам довелося перекидати ці кошти з не менш важливих напрямків таких, як ремонти доріг, впровадження програм енергоефективності, капітальне будівництво. Громади змушені були пригальмувати розвиток, який мав би піти разом з децентралізацією.
По-третє, народні депутати минулого року передбачали збільшити зарплати вчителям на 25%, а у бюджет на ці потреби заклали 16,5 %. Відповідно фінансування цих потреб лягло фінансовим тягарем на місцеві громади. При цьому такий “перерозподіл”, що виник вже з вини парламентарів, суперечить статті 142 Конституції України, яка передбачає, що “Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою”. Про майбутні проблеми з браком фінансів неодноразово попереджали, як окремі депутати Верховної Ради, так і Тернопільська міська рада, котра, починаючи з весни цього року кілька разів зверталася до уряду і регулярно виділяла кошти на покриття браку коштів для освітян.
Після бурхливих обговорень самі урядовці погодилися, що проблема існує. Зокрема у міністерстві освіти і науки України зазначили, що є потреба провести аудит кількості груп продовженого дня для того, щоб визначити скільки коштів необхідно для їх фінансування. У відомстві пообіцяли допомогти провести такий аудит. Також міністр освіти заявила, що малозабезпеченим держава зможе покривати додаткові витрати на групи продовженого дня.
Загрози для освіти
Між тим, масштаб проблеми серйозний. В Асоціації міст України, яку очолює київський міський голова Віталій Кличко, фактично підтверджують те, про що говорив очільник Тернополя Сергій Надал ще влітку. У листопаді 2018 року може настати критична ситуація з виплатою зарплат освітянам. У Тернополі поки що виплати здійснюються завдяки доплатам з місцевого бюджету. Зокрема виділено кошти на групи продовженого дня.
Між тим, місцеві бюджети просто будуть нездатні заплатити гарантовані парламентом надбавки. Зокрема, у Києві вже вирішили урізати доплату “за престижність”, яка раніше становила 20%. Місцевий бюджет зможе собі дозволити лише 5%. Схожа ситуація у Тернополі, де також змушені зменшувати надбавки, щоб втримати основну зарплату. При цьому доведеться відмовитися від інших надзвичайно важливих проектів. Таких наприклад, як оновлення громадського транспорту. Окремі представники профспілок освітян вже заявили про наміри вийти на акції протесту проти урізання виплат вчителям, що може паралізувати усю систему шкільної освіти. Більше того, недофінансування освіти може викликати відтік кадрів, яких не зможуть повернути навіть у кращі з “економічної точки зору часи”. Престиж професії вчителя може впасти і за кілька років просто не буде педагогів. Цю проблему добре розуміють як в уряді, так і в місцевому самоврядуванні. Тому її активно обговорювали на муніципальному форумі і напрацьовували шляхи виходу.
Потрібна спільна робота всіх
Сьогодні вже очевидно, допущено певні економічні прорахунки, які необхідно виправляти. І тут потрібні дії і зі сторони громад, і зі сторони центральної влади, і зі сторони народних депутатів.
Зокрема, на місцевому рівні необхідно максимально оптимізувати витрати освітніх закладів. Це стосується, приміром, активного впровадження програм енергоефективності, що дозволяють економити на утриманні закладів освіти, особливо у зимовий період.
На центральному рівні є потреба перегляду формули освітньої субвенції, а також створення дохідної бази для місцевих бюджетів, яка б дозволяла у повній мірі фінансувати усі послуги громадянам. Зокрема пропонується збільшити частку податків та інших відрахувань, які б мали зараховувати до місцевих бюджетів.
Народні ж депутати, мали б передбачати не лише формальне підвищення зарплат для освітян, але і закладати на таке підвищення необхідні кошти.
Сьогодні зрозуміло, що проблему з фінансуванням освіти можна вирішити лише спільно у діалозі між виконавчою владою, законодавцями та місцевим самоврядуванням. При цьому будь-які зміни мали б, у першу чергу, обговорюватися з тими, кого вони стосуються насамперед – з місцевими громадами.
Василь Горбатюк
