Вшанування пам’яті жертв трьох голодоморів в Україні, а це – 15 мільйонів українців, зводиться здебільшого до запалення свічок та молебнів. Та цього абсолютно недостатньо для усвідомлення суті цих національних трагедій XX століття.
Потрібно не тільки знати справжні масштаби цих геноцидних морів голодом, які методично применшуються нащадками злочинців, а й розуміти причини цих етнічних чисток від українців на українській землі. Й це – не лише намагання привласнити найродючіші у світі чорноземи, а й спроби заволодіти нашою історичною пам’яттю від часів України-Русі до періодів найдавніших світових цивілізацій. Організаторами та виконавцями цих небачених за людиноненависницькою природою злочинів були представники двох народів – росіяни та євреї, які разом складали кістяк комуністичного режиму, що кістлявою рукою стиснув горло України.
У 2010 році український суд засудив 7 організаторів Голодомору – геноциду українців (1932-1933) й закрив кримінальну справу у зв’язку з їхньою смертю. А решту причетних до злочину 132 осіб, яких виявила СБУ, до суду навіть не подавали. Допоки не буде проведене детальне слідство у справах трьох голодоморів й не буде засуджено всіх злочинців, й не отримаємо від Російської Федерації та Ізраїлю усіх відшкодувань – говорити про історичну справедливість не доводиться. Й у цьому контексті – неминучий суд над комунізмом. Нацисти у “пеклі” зачекались своїх комуністичних спільників. Бо непокаране зло має властивість повторюватись з новою силою – нинішня російсько-українська війна яскравий тому приклад.
Ростислав Новоженець
