Відомий тернопільський священик,протоієрей Євген Заплетнюк розповів чим особлива нинішня неділя – звана Фоминою чи Антипасхою.
Звідки така назва? Які традиції пов’язані з цим днем, окрім поминання померлих родичів? Чи слід вдруге пекти паску, як це роблять в деяких місцевостях? Антипасха – древня церковна назва наступної неділі після Великодня. По іншому – Фомина, або ж Провідна неділя. Назва дня походить з грецької: слово анти – означає замість або на місце [Пасхи]. Себто, Антипасха – це Друга, чи Нова Пасха, неділя Оновлена або Нова. Вона закінчує цикл все тижневого святкування Великодня, символізуючи собою вічну Пасхальну радість для всього людства. Антипасху також часто називають Восьмим днем Пасхи, оскільки ця неділя, також, завершує особливі урочистості Великодня які, в значно менші мірі, тривають ще до свята Вознесіння (на 40й день).
У той час, як увесь Світлий тиждень символізує собою єдиний суцільний день Пасхи, дві найближчі неділі посвячені подіям, що відбулися одразу після Воскресіння. Перша з них зустріч – з апостолом Фомою, а друга неділя Жінок-мироносиць, які рано вранці йшли намастити пахощами мертве тіло Ісуса, а натомість побачили порожній гріб та відвалений від дверей камінь.
До речі, інша назва цього дня – «Нова неділя», має надзвичайно цікаву історію. Раніше в Древній Церкві практикувалось хрещення тільки дорослих людей, або підлітків, здатних підготуватись та усвідомлено підійти до прийняття св.Хрещення, яке звершувалось кілька разів у році, зазвичай, у Велику Суботу. Новохрещені одягали особливі білі одежі – символ духовного народження та чистоти. Вони носили їх увесь Світлий тиждень, але на Фомину неділю привселюдно знімали та віддавали на зберігання в церковну ризницю. Від цього пішов звичай у Західній Церкві називати цей день “Неділя в білому” (Dominica in albis), а на Сході “Новою неділею”, на знак того, що в новоохрещених відтепер починається нова неділя – нове життя у статусі християнина.
Богослужіння Антипасхи пов’язане зі спомином з’явлення воскреслого Спасителя спочатку апостолам, серед яких не було апостола Фоми, а потім і зустрічі Христа з Фомою. (Ін. 20:19-31). Господь тоді показав Фомі Свої рани, таким чином довівши, що після Свого Воскресіння Він мав не примарну чи уявну плоть. Друге явлення Христа апостолам ствердило віру в Воскресіння Христове. Іншим посланням людству, яке зробив Спаситель того дня, було проголошене відоме: «Блаженні, що не бачили й увірували! » (Ін.20:29) Звичайно, ці слова стосуються не лише апостола Фоми, але й кожного з нас.
Згідно церковним переданням, святий апостол Фома заснував Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії, ствердивши проповідь Євангелія власною мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) його було кинуто до в’язниці, піддано тортурам, і нарешті, пронизано п’ятьма списами. Після жахливих мук святий апостол Фома відійшов до Господа.
Здається, найбільш очевидною особливістю Неділі Фоминої є те, що цього дня припиняються щоденні хресні ходи навколо храму, які до цього провадились щодня, упродовж всього Пасхального тижня. Також, цього дня вже закриваються Царські ворота іконостасу, які залишались відкритими увесь Світлий тиждень, підкреслюючи особливий символізм та значення Великодня.
Напередодні неділі відбувається роздроблення та роздача Артосу – освяченого в день Пасхи особливого хліба. Для чого священик молиться Богу, вийшовши перед тетрапод по закінченні Літургії. Правда, Церковний устав приписує звершувати це ще в Світлу суботу, однак практика парафіяльних храмів, на відміну від кафедральних соборів чи монастирів, нині дещо інша, і зазвичай переноситься для зручності парафіян на наступний день.
Також слід згадати про те, що у вівторок Фоминої неділі (дев’ятий день після Пасхи) звершується перше поминання померлих. Своїми молитвами Свята Церква благовістує померлим Добру Звістку про те, що«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував». В деяких місцевостях, зокрема на заході України, є традиція на Антипасху звершувати хресний хід на кладовища, де священнослужителі моляться за покійних.
Вдруге на цей день паску пекти та благословляти не потрібно, оскільки цей день не є днем Воскресіння Господнього, але лише спомином про нього. Саме про це пише святий Григорій Богослов: «Давній, та з доброю метою встановлено закон шанувати “День оновлення”, чи краще сказати, з днем оновлення шанувати нові благодіяння Божі. Але хіба не був днем оновлення і перший день, що настав після священної та світоносної ночі? Для чого ж давати таку назву нинішньому дню? То був день спасіння, а цей день – спомином спасіння» (Слово 44-те в неділю Нову).
Протоієрей Євген Заплетнюк,
ключар кафедрального собоу свв.Костянтина та Єлени м.Тернополя
Обговорення