Чоловік емігрував у США ще у 1996 році. За тодішніх часів держава не милувала пенсіями людей, які хоч і трудилися на її благо десятки років, але на старість виїхали. За правилом «баба з воза…» Україна геть чисто відмовлялася від будь-яких соціальних гарантій тим, які подалися за кордон.
Цей свавільне, нічим не виправдане нехтування обов’язками віддати своїм громадянам кошти, які вони заслужили багаторічною працею і відрахуваннями до Пенсійного Фонду, було чітко закріплене у законодавстві. У статті 92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 1991 року безапеляційно стверджувалося: «Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються». Єдине, на що міг розраховувати пенсіонер, це перед від’їздом за кордон отримати суму, еквівалентну шести пенсіям. Щоправда, єдиний виняток було зроблено для тих, кому призначено пенсію внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання – їм вона виплачувалася навіть на час перебування за кордоном.
Новий закон – «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 2003 року фактично залишив ці ж дискримінаційні положення: припиняється виплата пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, щоправда, із застереженнями: якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. А зважаючи, що відповідних договорів немає з тими країнами, де найбільше наших емігрантів, скажімо, з США, Італією, Німеччиною, то пенсіонери залишалися, так би мовити, при своїх інтересах. Люди металися по різних державних і міждержавних інстанціях, але нічого не домоглися. Навіть Європейський суд з прав людини не виніс позитивного рішення. Скажімо, у справі «Мирошниченко проти України» від 2004 року ЄСПЛ визнав заяву українського емігранта з Німеччини, якому Україна припинила виплату пенсії, неприйнятною, оскільки він пропустив піврічний строк звернення до суду.
Так тривало до 2009 року. Не витримавши шквалу судових позовів з тієї підстави, Верховний суд звернувся до Коституційного суду з поданням розглянути на предмет відповідності Конституції України згадані пенсійні норми. І у жовтні 2009-го положення, що забороняли виплату пенсій людям, які виїхали за кордон, були визнані неконституційними. « Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, — в Україні чи за її межами», – констатував Конституційний суд.
У 2013 році нарешті і ЄСПЛ сказав своє вагоме слово – рішення у справі «Пікчур проти України» стало ще одним суттєвим підґрунтям для судових позовів (як відомо, рішення Європейського суду є джерелами права в Україні). Так от, страсбургські судді побачили в українському пенсійному законодавстві і дискримінацію за ознакою місця проживання, і порушення права на мирне володіння майном.
Згаданий на початку публікації чортківчанин, який виїхав у США, через що і втратив пенсію, звернувся до українського суду у 2013 році – з вимогою виплатити йому усі пенсійні суми, починаючи від жовтня 2009-го (з часу рішення Конституційного суду). До честі Чортківського райсуду, цей адміністративний позов до райуправління Пенсійного фонду було задоволено. Але з таким рішенням не змирилися представники ПФ, оскарживши його. Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову, нагадавши , що для подання адміністративних позовів діє піврічний строк позовної давності. Мовляв, позивач мав би подати позов упродовж півроку після жовтня 2009-го, а отже йому належаться виплати лише з моменту звернення. Чортківчанин-емігрант не скорився навіть тоді, коли Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті провадження. Через свого представника пенсіонер подав заяву до Верховного суду – у зв’язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального і процесуального права при вирішенні аналогічних спорів. І наприкінці минулого року для чортківчанина прозвучали переможні фанфари: виплатити пенсію, починаючи з жовтня 2009-го року.
Ця судова епопея дає надію й іншим пенсіонерам, які на схилі літ опинилися за межами Батьківщини, домогтися пенсії з цього ж часового відліку – починаючи з жовтня 2009 року. Як-не-як проблема стосується дуже великої кількості людей – за приблизними підрахунками виїхали за межі країни щонайменше шість мільйонів, і, безсумнівно, чимало серед них пенсіонерів. Ошуканську позицію держави до своїх закордонних пенсіонерів можна здолати у судовому порядку.
