У Дніпрі виділили понад 10 млн грн на ремонт басейну, у Львові розпочали створення ландшафтного заказника, а в Києві запровадили нічні маршрути громадського транспорту. Такі рішення місцевої влади були відповіддю на електронні петиції, які ініціювали мешканці цих міст. З 2015 року українці отримали можливість звернутися до влади за допомогою Інтернету. Наскільки ефективною виявилася система електронних петицій в Україні, дослідив Центр громадського моніторингу та контролю.
Інструмент впливу на владу
Вперше сервіс е-петицій в Україні запрацював наприкінці серпня 2015 року – на сайті Президента України, через кілька місяців така можливість з’явилася на сайті Верховної Ради, а з 2016 року електронні петиції можна подавати і до Кабінету міністрів. За словами експертів, такий механізм дозволяє звичайним громадянам виступати зі своїми законодавчими ініціативами та доносити їх до влади.
«Це інструмент розвитку демократії, який потрібен як народу, так і владі. Перш за все, петиція дає можливість перенести питання у публічну площину. Таким чином, в Україні е-петиція стає інструментом для формування порядку денного за участі не тільки політиків, а й народу», – зазначає експерт групи «Електронна Демократія» Реанімаційного пакету реформ Сергій Лобойко.
За три роки українці зареєстрували 29224 петицій на сайті Президента, 905 петицій –направили до парламенту і близько 650 – отримав Кабмін. Попри таку кількість, лише
невеликий відсоток петицій долає поріг у 25 тисяч голосів та потрапляє на розгляд. Адже чимало звернень просто дублюють одне одного за замістом або направляються не за адресою.
Великий відсоток петицій, наприклад, заасфальтувати дорогу чи ще якісь подібні господарські речі, стосується громад на місцях, – розповідає заступник глави
Адміністрації Президента України Дмитро Шимків. – Тому ми спрямовуємо ці звернення у відповідні органи».
Аналіз петицій також показує, що українці часто використовують їх як майданчик для публічних висловлювань або жартів. Серед прикладів – прохання перенести столицю до Горішніх Плавнів або призначити прем’єр-міністром України Дарта Вейдера. На думку аналітиків всеукраїнської Асоціації сприяння самоорганізації населення, таким чином на владу сиплеться беззмістовний «спам», який до того ж дискредитує систему електронних звернень та знижує її ефективність. У підсумку – інтерес суспільства до петицій падає.
Успішні історії
За словами політолога Олександра Радчука, система хоч і має недоліки, але працює і приносить реальні результати. Наприклад, завдяки популярній е-петиції про скасування розмитнення та акцизного збору на імпорт автівок парламент ухвалив закон про часткове зниження акцизу на вживані авто з ЄС. Також за допомогою петиції була спрощена процедура надання громадянства іноземцям, які захищають Україну в зоні бойових дій.
Крім того, у січні 2017 року на сайті Верховної Ради була зареєстрована петиція, яка вимагала ухвалення законопроекту №5240, який мав врегулювати законодавчий статус коледжів та технікумів. І вже у березні депутати підтримали необхідний закон.
«Перш за все потрібно усвідомлювати, що електронні петиції – це не панацея у вирішенні питання. Проте саме за її допомогою можна привернути увагу до проблеми, яка вас турбує, а найперше – увагу тих органів, у межах компетенції яких знаходиться її вирішення. В нашому випадку йшлося про необхідність ухвалення Закону України, тож ми зверталися до Верховної Ради України, єдиного законодавчого органу в нашій державі», – розповідає Діана Довгань, автор петиції про статус коледжів.
Щоб петиція мала успіх, активістка радить спершу визначити орган, який уповноважений вирішити проблему, потім чітко та обґрунтовано сформулювати свою пропозицію та потурбуватися про поширення інформації. «Потрібно точно знати свою цільову аудиторію та працювати з нею – залучати до підписання е-петиції однодумців та просувати її серед інших зацікавлених осіб. Окрім того, ми надсилали листи до освітніх установ з поясненням проблеми, як у цьому допоможе підписання е-петиції, і навіть зробили презентацію, у якій пояснювалося, як зареєструватися на сайті та підписати звернення», – підсумовує пані Довгань.
Усім селом – за петицію
За дослідженнями групи «Електронна демократія» Реанімаційного пакету реформ,
найефективніше система е-петицій показала себе на місцевому рівні. Більш ніж 250 міст і регіонів запровадили механізм електронних звернень, якими користуються понад мільйон громадян. На сьогодні подати петицію можна на офіційних порталах сільських, міських, районних та обласних рад або на громадських сайтах, таких як Єдина система місцевих петицій, Розумне місто чи Портал об’єднаних громад. Найпопулярнішими темами стали благоустрій, клопотання про заборону незаконного будівництва, ЖКГ, земельні питання, транспорт і стан доріг, соціальні та екологічні проблеми.
«Фактично, не виходячи з власного кабінету, квартири, можна ініціювати, подати дуже хорошу ідею, і я впевнена, що вона отримає підтримку, якщо вона дійсно потрібна для громади. І лягає на стіл тим особам з міської влади, хто приймає рішення», – розповідає програмний директор Інформаційно-правового центру «Наше право» Оксана Ващук-Огданська.
На думку експертів, одним із головних здобутків, якого вдалося досягти в регіонах, – це те, що місцеве самоврядування почало залучати до розгляду петицій їхніх авторів. Це дозволяє їм обговорити з владою гострі проблеми, які непокоять мешканців громади, та долучитися до вирішення нагальних питань.
«Ми зробили революцію – почали консультуватись з авторами. Часто люди, які реально пишуть багато петицій, – це прості підприємці, які мають 300-500 друзів на Фейсбуці. Вони не публічні люди і не люблять виступати, але за цими людьми –
майбутнє», – наголошує експерт групи «Електронна Демократія» Реанімаційного пакету реформ Сергій Лобойко.
Аналітики сходяться на думці, що у системи е-петицій – великий потенціал у налагодженні діалогу між владою і громадянами. Головне – щоб обидві сторони були
готові до пошуку конструктивних рішень та спільної роботи.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
