Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з лідером «Правого сектора» Тернопільщини Василем Лабайчуком, у якому він розповів подробиці резонансної справи з люстрацією кременецької судді, а також поділився власним баченням перспектив боротьби з корупцією та свавіллям чиновників.
– Хто має слідкувати за люстрацією і чому цим займається «Правий сектор»?
– За нормальних умов, за нормального законодавства, за нормальної державної влади мало б це все відбуватися в рамках законів, які повинна прийняти Верховна рада. Але враховуючи те, що теперішня ВР як і попередня замість того, щоб служити людям, почала обслуговувати інтереси олігархічних груп, то в рамках прийнятого законодавства нема відповідних важелів, згідно яких люстрація відбулася без втручання громади.
– Розкажіть подробиці люстрації судді у Кременці.
– Василь Іванишин, покійний провідник «Тризубу» ім. С. Бандери, говорив часто таку фразу, що «Процес відрізання рила від корита проходить болісно». Тут приблизно те саме. Якщо держава не діє в інтересах народу, то народ сам починає боротися за свої права. Це, звичайно, нормальне закономірне явище. Якщо брати випадок по Кременеччині, то тут все дуже просто. Було обурення громади, яка кілька разів без будь-яких силових дій пікетувала суд. З яких причин? Попередній мер Почаєва без будь-яких законних підстав роздерибанив 8 гектарів Почаївської землі (почаївська земля по ціні десь на рівні з тернопільською). І суддя, яка вела справу, гарантую, що не «задарма», і не за «дякую», оправдала того почаївського корупціонера. В неї, до речі, по статистиці 70 % справ скасовується апеляційним судом, тобто це дуже великий відсоток. Це і обурило громаду. Вона вимагала від Кременецького суду справедливих рішень з цього приводу. І, звичайно, без «Правого сектору» не обійшлося, тому що люди звернулися за підтримкою. А ми завжди з громадою, особливо там, де громада готова відстоювати свої інтереси. Тому люди справедливо без будь-яких порушень суспільної моралі і без порушень будь-якого закону заштовхали цю панянку у смітник. При чому наголошую, бо я це сам перевіряв, не застосовували до неї, як до жінки будь-яких силових методів, її там ніхто не бив і не шарпав. Те, що вона «застрибнула» у смітник за допомогою людей, – це закономірне і правильне явище, тому що якщо вона не хоче працювати згідно законів людських, які є нормальними для нашого суспільства, і якщо вона не хоче судити по справедливості, тоді громада здійснює акції непокори та осуду.
Є питання кримінальної справи, яка порушена ніби то за тиск і напад на суддю та заподіяння якоїсь моральної чи іншої шкоди. Це все насправді дуже смішно, тому що громада , яка зверталась 100 разів… Її ніхто не чує! Те, що суддя винесла незаконне рішення, на це ніхто не звертає увагу. Натомість, знайшли якісь злочинні дії в діяльності відносно тої судді у простих звичайних людей і одного члена ПС. Кримінальне впровадження смішне, не справедливе, надиктоване з Києва. Відповідно на будь-які дії відносно того кримінального впровадження ми погоджуватися не будемо. Тим паче, в нас вийшла заява, в якій ми зазначили, що будь-які переслідування будь-кого, хто був учасником даної акції вважаємо антидержавною діяльністю, спрямованою на розхитування ситуації в суспільстві, яке і так у відчаї.
– Чому відкрита кримінаьна справа? Це вперше в Україні судді попали у смітник?
– Наскільки я знаю, перший прецедент. Мені відомо, що з Києва сказали, що завтра ми не зможемо жодної справи зам’яти через суд, тому що всі судді будуть боятися, що їх закинуть в смітник і так далі. Прийшла команда не давати спуску і хтось має за це відповідати. Тут я наголошую, що ми будемо відстоювати своїх людей будь-якими засобами.
– Тобто, процес люстрації відтягують спеціально, тому що зараз вона невигідна?
– Система була антинародною, такою і залишилася, і кожен суддя є співучасником і заручником одночасно цієї системи без будь-яких варіантів. Якщо ми змінимо силові структури і їх доведеться створювати з нуля і ставити їх на якісь інші принципи, а не на ті, на які вони зараз оперті, тоді у нас щось в державі зміниться. Такі речі як недоторканість суддів повинні бути скасовані, тому що суддя виносить рішення, яке йому хочеться, зазвичай за яке йому заплатили, а прості громадяни не мають у цьому випадку ніякого рятунку. Відповідно люди знаходять ті методи, які вважають доцільними і такими методами діють. Насправді те, що когось закинули у смітник, це ще нормально обійшлося. Зараз в державі війна, люди у відчаї і є здатними на багато радикальніші вчинки по відношенню до тих, хто їх несправедливо осуджує. Десь землю просто вкрали, десь когось садять в тюрму незаконно, тому що є “висяки”, які наша доблесна міліція хоче закривати, садять когось за будь-які дрібниці, хто не має можливості відкупитися.
– Люстрація передбачає звільнення з посади. Багатьох чиновників кидали у смітники, але вони продовжують працювати далі. Що з цим робити?
Люстрація повинна бути здійснена державою. Громада, переконаний, буде продовжувати відстоювати свої права з приводу тої самої судді з Кременця. «Смітникова люстрація», вона не так призначена на звільнення людини з посади, тому що ми розуміємо, що є процедура, а як інструмент привернення уваги для того, що така людина не повинна бути на такій посаді. Хто вже попав у смітник – «сміття до сміття», то варіантів вже нема, цю людину треба дивитися через мікроскоп. Бувають випадки, коли цим маніпулюють, навіть в нас в Тернополі таке було. Більшість випадків, коли когось кидають у смітник чи щось подібне – це не є чимось фантастичним, це привернення уваги. Це українська традиція, навіть колись було, нечистивим браму дьогтем вимащували. Ніхто ровер не придумав, ми просто згадали як наші предки колись діяли. Тут стоїть питання суспільного осуду і чим більший осуд буде, тим більше на це питання звертатиметься увага. На разі ми бачимо, що кременецька суддя більше схильна думати, що вона тримає Бога за ноги, і в неї все буде добре. Насправді це не так. Тому якщо не сьогодні, то завтра за ці речі треба буде нести відповідальність.
В більшості випадків, коли хтось опиняється в смітнику, це не є якась забаганка ПС чи якась наша особиста неприязнь до когось. До нас щодня в приміщення нашого штабу приходять люди з якимись конкретними скаргами, ми це все архівуємо і вже по тих випадках стараємося людям допомогти, там де це є реально. Коли назбирується критична маса скарг на якусь конкретну особу, ми розуміємо, що це не просто так, ми це перевіряємо і якщо ця людина дійсно є дуже злобним корупціонером, хабарником, то тоді ми вже по відношенню до цієї людини працюємо так. Звичайно, буває багато випадків, коли ми звертаємось і в прокуратуру, і в міліцію, і в СБУ, але система сама себе їсти не буде, система сама себе не знищить. Тому зазвичай нам приходять найбанальніші, тупі відписки, в яких там пишуть, що помилок не виявлено, порушень не виявлено. Або ще краще: буває, що в генпрокуратуру надсилаємо документи і пишемо, що місцева прокуратура є зацікавленою стороною, вона не вирішить цього питання на користь громади і отримуємо відповідь, що звернення розглянуто, ми розділяємо вашу стурбованість, ми теж занепокоєні, але це компетенція прокуратури Тернопільської області, куди ми надіслали розпорядження розібратися. Тобто структура, на яку ми скаржимось, отримала запит на те, щоб розібратися в ситуації. Отак. Система гнила і смердюча, ми її знищимо, поступово… Або вона сама себе знищить, як це було в часи Майдану. Єдиний недолік цієї всієї ситуації, що держава може цього не витримати.
– А хто ще підтримує «смітникову люстрацію» окрім громади і «Правого сектору»? Є ще якісь громадські організації?
– В принципі є структури, які це робили, але ПС зініціював якраз таку річ, як суспільний осуд тих, хто на тих чи інших посадах і не бажає звільнятися. Я б на місці цих чиновників вже реагував на це, тому що сьогодні ПС кинув у смітник, а завтра не дай Боже, хтось з людей прийде та й дасть по голові. Тому що дуже велика і критична маса невдоволених людей, яких образили особисто. І це зробили безпосередньо чиновники. В нас є факти, де в людей повідбирали майно, де людей незаконно кидали за грати, на це ніхто не реагує. Відповідно ті люди у відчаї, можуть натворити дуже багато не зовсім приємних для цих конкретних чиновників речей.
– Але є частина людей, яка засуджує «смітникову люстрацію», бо це не гарно, так не робиться…
– Є така частина людей в суспільстві, яким не подобається всі і вся. І вони за будь-яких варіантів боролися б за Україну, але їм здоров’я не дозволяє або ще щось. Це нормальне явище. Є певна категорія людей, які все знають як робити, тільки от їм не доходять руки, щоб щось робити. Нема проблем. Мають кращі варіанти? – Ми готові розглянути, ми готові діяти. Але в рамках законодавства не виходить. В нас є цілий юридичний відділ, який місяцями працює над цим, це є нереально. Або це потребує колосальних затрат часу, грошей і так далі, це для нас не є прийнятним варіантом. В країні війна, і ми в тилу повинні наводити порядок не меншими темпами, аніж там, де вона відбувається на Сході. Також наголошую, що кожен, хто буде читати цей матеріал, повинен бути готовим до того, щоб підтримати якісь такі наші подібні акції і стежити за новинами, заходити до нас в приміщення штабу, запитувати що, як і до чого, взагалі цікавитися тим, що відбувається навколо. Тому що політика – це така справа: якщо ти нею не займаєшся, то вона тобою обов’язково займеться.
Розмову вела Ірина Водяна
