Тернополянин Святослав Журовський написав пост на актуальну тему – про проблеми з міським транспортом і зокрема, про проблеми з ним у нашому регіоні.
“Дивлюсь на рівень маразму в суспільстві по транспортних “експертних” висновках і розумію, політики ще вміють дурити людей і люди від цього дуже задоволені.
Постараюсь максимально просто і конструктивно опонувати всім транспортним “фахівцям”, які можливо розуміють ситуацію, можливо ні, але спеціально створюють конфлікт.
– Тернопіль маленький, це не Київ з своїми відстанями;
– В Києві немає маршрутів через весь Київ на 150 кілометрів круг, в основному це доставка людей до метро. Середньостатистична довжина маршуту 30 км., стільки саме робить наша 18-ка;
– Паливомастильні матеріали по ціні одинакові у всій Україні, чому в нас тариф дорожчий;
– Є такий термін “пересадковість”. Коли в Києві на відстані 2-3 кілометри, пасажири змінюються аж до 2.5 разів. В нас на Новому світі сіло 10 пасажирів, і їдуть в центр. Якщо на 18-му маршруті пасажири міняються, то в Кутківці можуть їхати вся маршрутка пільговиків. Зрозуміло чому Київ може собі дозволити меншу ціну на проїзд? В Тернополі 220 тис. населення, з них 70 тис. пенсіонерів, які дууууже ображаються, що їх не возять безкоштовно до 10 ранку;
Тепер про найголовніший корінь зла. Про те, в чому мало хто хоче розібратись і для себе зрозуміти, чому саме так відбувається. Законом встановлене ручне регулювання ціни на проїзд у транспорті. Але Київ це скинув на місцеві ради, махайтесь собі самі з своїми тарифами. Зараз море маніпуляцій стосовно обґрунтувань підняття тарифу.
Не існує законної процедури, яка би могла нормально обґрунтувати, бо завжди можна з чимось погодитись, або не погодитись, немає чітких правил по формуванні обґрунтування. Потрібен закон, який чітко регламентує це “обґрунтування”. І це має бути формула, в якій вказані середньостатистичні офіційні показники ціни по регіону по розхідних матеріалах, по вартості послуг, по середніх зарплатах і тд. Чітка формула, в яку просто підставляються цифри і на виході є тариф. Який можна автоматом міняти щоквартально для людей, для прикладу. До цього дійде Київ, коли аналогічні конфлікти виникнуть в усіх містах. Ми перші, бо нас дурачити найлегше, тому і найбідніші.
В нас є представники у владі у вигляді депутатів місцевих раді і нардепів. Люди не звертаються до них, а ті й раді, що їх ніхто не чіпає. Веселіше в юрбі покричати “ганьба”, це ж так ефективно, по тілівізорі покажуть 
.
Ми не будемо Сінгапуром, бо ми тратимо час не незрозуміло що, тільки не на вирішення проблем. Нас дурачать політики 27 років, висновків ніхто не може зробити. Даєте себе дурачити, пам”ятайте, ви власною кров”ю або своїх близьких будете розраховуватись за особистий нігілізм і невігластво. – пише Святослав Журовський
