Ключар кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, відомий блогер і релігійний діяч протоієрей Євген Заплетнюк у своєму новому дописі написав 10 аргументів тим, кого дратує Церква.
“Учора, в одній із груп на “Фейсбуці”, побачив повідомлення, здається, вже другий чи третій раз поспіль, ось на яку тему. Невідомий чоловік публічно обурюється, що в Україні, де б він не був, церкви сіяють золотом, а школи бідні, і нема на то ради. І так виглядає, що всі наші біди лиш від того, що ми не вміємо вірно виставити пріоритетів. Давайте разом поміркуємо, чи мають під собою хоч якісь підстави ці, та подібні аргументи проти Церкви й віруючих людей.
1. Ідея протиставлення Церкви та науки – це головне інтелектуальне “багатство” значної частини неграмотних атеїстів. Безбожникам не лише й не стільки приємно думати, що всі церковники тупі, як те, що вони самі розумніші від усіх них разом узятих. Навіть якщо сам атеїст закінчив лише два класи ПТУ. У дійсності, вкотре повторюся, Церква та наука займаються речами, які рідко коли пересікаються, бо одне вічне, а інше – тимчасове. Якщо вони й пересікаються та суперечать одна одній, то це зовсім не свідчить про шкідливість або помилковість Церкви чи науки в цілому. Не секрет, що в самій науці є чимало речей, які приймаються вченими на рівні гіпотез, себто – вірою (впевненістю в речах невидимих). Окрім того, існують різні вчені, різні наукові школи зі своїми теоріями, які також нерідко одна одній протиставляються. У цьому контексті, наука бореться не лише з Церквою, але сама з собою. Кому цікаво про це дізнатися більше – прочитайте про те, чому Ейнштейн став найбільш відомим вченим минулого століття. (Спойлер: тому, що його теорія спростувала існуючі до того часу уявлення про фізичні процеси у всесвіті, чим зробила всю науку до нього помилковою та застарілою).
Таким чином, про ці непрості стосунки можна сказати так. Бог є Творець всього видимого та невидимого. А вчені, не без волі Божої, можуть спробувати дізнатися яким саме чином це все відбулося насправді. Якщо комусь із випускників кулінарного технікуму «слабо віриться» у креаціонізм чи інші речі, проблеми тут зовсім не в Творцеві та суперечностях віри й науки, а у випускниках кулінарного технікуму. Чимало священиків є відомими вченими, природознавцями, фізиками, хіміками, медиками ітд, що зовсім не заважає їм бути глибоковіруючими, розумними та розсудливими людьми. Віра – це не життя дорослих людей у придуманому дитячому світі, але принципово новий щабель розвитку людини. Який, до слова, особливо дратує тих, кому він недоступний.
2. Критика золотих храмів і бідних шкіл не має під собою підстав ще хоча б й тому, що будівництво цих споруд не фінансуються з одного джерела, а відповідно, питання будівництва вирішують цілком різні люди. Будівництво шкіл повинне відбуватися за кошти місцевих бюджетів і підтримки міністерства освіти. Будівництво храмів – це приватна ініціатива людей. При чому, майже завжди до храму ходять, і в школі вчаться, одні й ті самі люди. Їх не можна протиставляти на “дурних в церкві” та “розумних у школах”, чи то коли ми маємо на увазі учнів, чи коли говоримо про викладачів, і навіть коли говоримо про викладачів-священиків. А таких також не бракує.
Нові 10 аргументів священика людям, які скептично ставляться до Церкви – читайте початок
3. Церква так само наука. Багато людей і не здогадуються, що в Україні, як і більшості цивілізованих країн світу, богослів’я уже кілька років має державну акредитацію. Отже, чоловік або жінка, які пройшли навчання в богословських навчальних закладах України отримують такий самий диплом про освіту, як і випускники всіх інших, світських ВИШів. Раніше для безбожної, світської влади, (прямими послідовниками якої є й сучасні атеїсти), священик навіть після 12 років навчання та отримання вченого ступеню був формально (юридично) «безграмотним». Нині все змінилося, і маю надію, це принесе добрі плоди в справі просвіщення та навчання основам богослів’я людей, які єдине що читають – стрічки в соціальних мережах. Окрім цього, послуговуючись світською методологією можна стверджувати, що богослів’я так само є окремою та повноцінною науковою галуззю.
4. Не всюди церкви покриті золотом, а школи бідні. Нині, на жаль, багато частіше стаєиться навпаки. Бідні люди з малочисленних парафій не можуть будувати типовий храм, а от фінансування освітніх закладів, а також, ріст разплати вчителям відбувається постійно.
Окрім цього слід зауважити й наступне. Існує доволі чітка статистика, яка свідчить про наявність прямого взаємозв’язку між кількістю храмів та зменшенням кількості злочинів, а також – економічного стану (заможності людей) в регіоні. Чим більше віруючі люди, тим менше вони здатні на злочини. І хоча, серед нас, християн, є чимало людей недосконалих і здатних на помилки, все одно люди які розуміють значення слова «гріх» і «страх Божий» суттєво відрізняються від тих своїх односельців, для яких Бога немає, бо якщо це так, то все дозволено!
Релігійність людини – це її найкраща, найсвітліша сторона. Я не кажу зараз, що абсолютно всі люди, які ходять до храму – кращі люди в своєму оточенні. Зазвичай, це не так. Але те, що вони хоча б іноді каються, плачуть, шкодують за свої злі вчинки та хочуть їх виправити – це факт, і я сам є цьому свідком уже багато років. Безбожникам із совістю домовитися значно простіше, бо совість, яка є голосом Божим у людині, з часом атрофується.
5. Віра та втілення євангельських цінностей – це одна з передумов щасливого життя, незалежно від економічних показників у державі. Чимало людей пов’язують своє щастя винятково з земним благополуччям і тілесним здоров’ям. Однак, духовне життя невід’ємна частина людської природи. Ти не зможеш компенсувати її відсутність подвійними вимогами до свого тіла чи психіки. Причиною заперечення людьми Церкви та Бога є зовсім інші речі, про які ми згадаємо нижче. Існує величезна кількість економічно стабільних країн, однак загальний психологічний і тим більш – духовний стан там катастрофічний. Люди купаються в розкошах, від чого сходять з розуму.
6. Звичайно, товсті люди завжди з заздрісною насмішкою будуть дивитися на тих, у кого на животі «кубики», а лисі зневажатимуть довговолосих, таким способом витісняючи власні пороки. Чим більше у вас буде заздрість до людей, у чомусь кращих за вас, тим більшою у вас буде до них буде ненависть. Як давно особисто ви зустрічали пости написані віруючими людьми проти невіруючих, атеїстів? Особисто я щось не пригадую такого. А чому так? Тому, що віруючі люди не мають потреби виливати свій біль чи гнів в Інтернеті чи на папері щодо цього питання. У людей, які вірять у Бога таких почуттів навіть не повинно виникати. Хоче людина вірити – це її право. Не хоче – будь ласка. Хоче вірити в Христа чи макаронного монстра – нехай вірить. Ми даруємо людині право вибору. Безбожники нам такого права не дають.Тому пишуть обурливі пости всюди де лише можуть.
7. Віруючих людей часто називають мракобісами з середньовіччя. Тут скажу лише, що навіть освіту, українську абетку та перші книжки вам подарували саме священнослужителі – священики та єпископи. Окрім того, нагадаю, що кінець середньовіччя – початок епохи Відродження чи Ренесансу, для тих, кому це слово асоціюється лише з чимось поганим. Якщо ж хтось хоче звинуватити християн у консервативності – то він має рацію. Але часткову. Вчення Православної Церкви сягає своїм корінням ще часів земного життя Спасителя та Апостолів (Кіенця І – початку ІІ століття і далі).(На хвилиночку, це було раніше за Середньовіччя, навіть з уваги на те, що в різних країнах Європи цей термін окреслює різні історичні періоди).
8. Чи є погані християни? Безумовно, вони були колись, є тепер і будуть у майбутньому. Відкрию величезну таємницю. Якраз, саме тому, що ми погані, ми й об’єднуємося в общини, де хочемо разом виправлятися та ставати кращими з Божою допомогою. Ми знаємо, що поодинці це справа марна. І навіть разом із іншими людьми це не просто. Але там, де буде Христос, який казав, що «лікаря потребують не здорові, а хворі» немає нічого неможливого.
Читати далі на сайті Богослов.орг (відкриється в новому вікні)
