Минуло 35 років з часу створення громадсько-політичної організації «Народний рух України за перебудову» (НРУ). Останні два слова з назви формування були вилучені після остаточного краху політики «перебудови», проголошеної останнім керівником срср М. Горбачовим. Стало очевидним: московська імперія зла (терористична держава називала себе добровільним союзом вільних – насправді поневолених – народів під зверхністю московії) загрузла в багатьох проблемах. Політичних, економічних, військово-стратегічних, ідеологічних, національних. Величезна країна. Опинившись у глибокій системній кризі, нагадувала глиняного колоса й була приречена на розпад.
Звиклий діяти грубою силою, кремль виявив неспроможність мирно подолати цивілізаційну відсталість (зокрема-наукову й технологічну) срср від десятків країн Європи, Америки й Азії. Не існувало рецептів швидкого й безболісного реформування величезної, населеної десятками народів країни задля досягнення світового рівню розвитку економіки й добробуту людей. Тому все більше українців усвідомлювали: імперія не підлягає жодним перебудовам. Єдиний розумний вихід із глухого кута проблем – мирна дезінтеграція срср. І власний історичний шлях нашого народу з урахуванням світового досвіду і найкращих національних традицій. Дуже добре, що завдяки багатьом обставинам демонтаж срср відбувся майже безконфліктно і безкровно.
Поява в Україні РУХу—добровільного, масового, патріотичного формування стала видатною історичною подією. Не тільки національного, але навіть європейського і планетарного масштабів. Була адекватним реагуванням нашого народу, який усвідомив власні національні інтереси (що докорінно відрізнялися від кремлівських), відповідала вимогам і духові часу. Тому докорінно змінила напрям і швидкість історичних процесів – в Україні і в світі.
Створенню РУХу й успішній його діяльності сприяла низка чинників. Передусім вимушено проголошена генсеком компартії М. Горбачовим політика перебудови і гласності. А також розрядка міжнародної напруженості, що передбачала припинення нестримної гонки озброєнь. Вона змусила кремль відмовитися від багатьох комуністичних догм. Послабити ідеологічний і репресивний тиск на суспільство з метою пробудження «творчої ініціативи народних мас». До такого відчайдушного кроку компартійна верхівка вдалася під пресингом складних обставин–внутрішніх і зовнішніх (політичних, економічних, ідеологічних, екологічних, військово-стратегічних, безпекових).
Створений на установчому з’їзді 8-10 вересня 1989 року НРУ став першою масовою всеукраїнською організацію, яка об’єднала найбільш активних, патріотичних, освічених і моральних представників нашого народу на засадах економічного, соціального й духовного відродження Батьківщини. Відновлення суверенної Української національної держави – було найголовнішою метою Руху. Ми стояли на тій цивілізаційній платформі, що українці, як і всі європейські народи, мають невід’ємне, гарантоване міжнародно-правовими документами право на державно-національне самовизначення. Отже-на вихід зі складу срср й реальний, а не декларативний політичний суверенітет.
На виборах, що відбулися в березні 1990 року, багато представників РУХу стали депутатами рад усіх рівнів. У Верховній Раді України демократи створили Народну раду-об’єднання чисельністю близько 120 осіб, опозиційне до комуністичної депутатської більшості.
За наполяганням Народної ради, під тиском НРУ в липні 1990 р. Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, а через рік заявила про відмову України брати участь у підписанні договору про створення «оновленого союзу радянських республік». Москва усвідомлювала: без участі України жодного союзу створити не вдасться. Ця обставина спровокувала виступ 19 серпня 1991 року недолугих авантюристів-реваншистів, відомий під назвою заколот ГКЧП.
Він прискорив процес розвалу московської імперії зла. Через 5 днів, 24 серпня 1991 року Верховна Рада конституційною більшістю ухвалила Акт проголошення незалежності України. Значна кількість депутатів проголосувала за історичної ваги документ з патріотичних міркувань. Але було й чимало таких нардепів, особливо представників комуністичної «групи 239», які зробили це під тиском рішуче налаштованих на перемогу майже 200 тис. людей, які прибули з усіх областей до будинку ВР на заклик РУХу.
Без політичного і психологічного тиску рішуче налаштованих десятків тисяч патріотів значна кількість депутатів не проголосували б того пам’ятного дня за Акт. Невідомо, як розгорталися б подальші події в Україні, навіть у світі, якби документ не дістав підтримки конституційної більшості Верховної Ради.
У період підготовки до Всеукраїнського референдуму, який мав 1грудня 1991 року затвердити важливий Акт проголошення Незалежності України, ухвалений ВР, рухівські активісти взяли активну участь в агітаційні діяльності, спрямованій на досягнення якомога вищого позитивного результату народного волевиявлення. За одноголосною оцінкою істориків і політологів саме завдяки наполегливій, невтомній і розумній агітаційно-організаційній діяльності НРУ понад 82 % українців підтримали Акт проголошення незалежності України. За Українську Державу проголосували більшість виборців—мешканців усіх областей, в тому числі всіх територій, незаконно окупованих нині злочинною московією.
Історичне завдання Народного Руху України полягало в добровільній мобілізації народу до активної участі в мирній і переможній боротьбі за Вільну Державу. Його консолідаційна й організаційна роль у відновленні і становленні незалежності Батьківщини-колосальна. Великих заслуг всенародної патріотичної організації ніхто ніколи не перекреслить. Персональна заслуга активних учасників Руху у проголошенні державності Батьківщини — безсумнівна і незаперечна.
Відважні борці за незалежність України у лавах НРУ були людьми сильної віри у правоту святої справи, у реальну досяжність величної мети. Завзяттям, безкорисливістю й героїзмом ми не тільки продовжили справу великих попередників, але вписали нову яскраву, славну й незабутню сторінку в історію нашого народу й Української Держави.
Слава Україні, вічна Слава її Героям усіх часів!
Анатолій Ковальчук,
учасник боротьби за незалежність України
