Тернополянин Іван Прокопів освідчився своїй дівчині Ірині Ковбаснюк у Збаразькому замку. Для неї приготував червону доріжку, “море” повітряних кульок та 101 троянду. Іван каже, що хвилювався, ніби в університеті перед екзаменом. Познайомилася пара випадково, але це переросло у велике кохання – пише Доба.
Історія знайомства
Зустрілися ми 1-го вересня. Я з друзями катався на машині по місту, потім одна подруга попросила підвезти її знайому. Коли Іринка сіла в машину, я одразу зрозумів, що це та сама дівчина, з якою я хочу прожити все своє життя. Я й досі не можу повірити, що це любов з першого погляду.
На перше побачення я запросив її у Збаразький замок. Це сталося 8-го вересня, можна сказати, що з того моменту все розпочалося.
Ми дуже любимо подорожувати, наша пристрасть це замки та фортеці. Ірина не з Тернополя, вона з міста Стебник, що неподалік Дрогобича. З тернопільськими просторами зовсім не знайома, тому я дав їй слово, що покажу наш край.
Зустрічалися ми півроку. За такий короткий період часу я ще більше закохався. Почалося все з думки, що потрібно робити наступний крок у наших відносинах. Тиждень я думав, як би це сказати батькам, але коли нарешті підняв цю тему на моє здивування реакція в батьків була така, ніби очікували це почути давним-давно.
День освідчення
Я хотів, щоб все було символічно. Наше перше побачення було у Збаразькому замку, тому з локацією я визначився практично одразу. Домовився з керівником замку на проведення такого дійства. Склав сценарій освідчення та попросив сестру, щоб підготувала флешмоб зі школою танцю Dance Life. Також, я домовився з оператором про зйомку нашого свята на відео і замовив 101 троянду. Залишилося найскладніше — вибрати каблучку. Приблизно я знав смаки Ірини, це мало бути точно не жовте золото і не великий камінчик, здається вгодив. Але головна складність була не у вигляді каблучки, головне було дізнатися її розмір, в цьому мені допомогла моя сестра.
Іру я попередив, що 11 лютого в мого друга День народження і ми обов’язково маємо бути присутніми там. Домовився з друзями, що на місці вони все допоможуть організувати. Все було узгоджено, залишалося тільки зачекати пару днів.
Ірина розповідала, що коли йшла дорогою до замку серце вискакувало з грудей, але вона нічого не запідозрила. Зрозуміла лише тоді, коли побачила знайомих дітей.
Загалом понад 20 дітей взяли участь у флешмобі, вони давали Ірині кульки та вели її до замку, де на неї чекав я та наші друзі.
Весілля плануємо відгуляти 2-го вересня цього року.
