Християнське свято вшанування пам’яті великомученика Дмитрія Солунського, яке відзначають 26 жовтня, здавна оповите глибокими духовними традиціями та народними звичаями. Святий Дмитрій, колишній проконсул Фессалонікійської області, став символом незламної віри та духовної мужності.
Життя та подвиг святого
В 306 році Дмитрій Солунський прийняв мученицьку смерть за християнську віру. Обіймаючи високу посаду проконсула, він відмовився дотримуватися язичницьких законів, натомість активно проповідував християнство та боровся проти поганських звичаїв. На іконах святого зображують воїном зі списом, що символізує духовну мудрість і силу.
Народні традиції вшанування
Напередодні свята традиційно поминають померлих родичів. Важливим елементом вшанування пам’яті стало пригощання перехожих солодощами та надання допомоги нужденним з проханням помолитися за душі покійних.
За народними віруваннями, до дня, коли “Дмитрій замикає землю золотим ключем”, селяни мали завершити всі сільськогосподарські роботи. Період до свята вважався останнім часом для сватання.
На Дмитрів день існує низка заборон:
- Жінкам не можна займатися рукоділлям.
- Не рекомендується влаштовувати сватання та планувати весілля.
- Заборонено випасати худобу через загрозу від хижаків.
- Не можна працювати в полі та на городі.
Духовне значення свята
Святий Дмитрій вважається покровителем воїнів, до якого звертаються за захистом перед боєм. Віряни просять у нього допомоги для захисту від ворогів, зцілення від недуг, а також дарування витривалості й терпіння.
В Україні здавна вшановували святого Димитрія Солунського як символ військової доблесті, патріотизму та захисту рідної землі. Князі та воїни вважали святого Дмитра своїм покровителем. Захист святих був важливий для мандрівників і бійців, які вирушали в путь або на війну, тож існують замовляння на захист від куль та зброї, звернені до Святого Димитрія та інших святих. Святий зображається на іконах у вигляді воїна в обладунках, зі списом і мечем, а в пізніших зображеннях додається сувій з молитвою, в якій Дмитро звертається до Бога з проханням про захист рідного Солуня: “Господи, не погуби град і людей. Якщо їх врятуєш – разом з ними врятований буду і я, якщо загинуть – загину і я”.
