20 квітня Конгрес США прийняв довгоочікуване рішення про допомогу Україні. Прийнято рішення про надання 60,8 млрд. доларів. Сума буде розділена: 13 млрд. спрямують на воєнну допомогу – озброєння та боєприпаси, 7,9 млрд. – на економічну допомогу Україні та 23 млрд. – на поповнення запасів боєприпасів і озброєння, які були раніше надані із запасів Пентагону для України. Інші фінанси будуть спрямовані на гуманітарні, розвідувальні, контролюючі, моніторингові та інші напрямки підтримки.
Ми вдячні і вітаємо таку допомогу. У загальному контексті допомоги від інших європейських країн, Японії, Південної Кореї та Австралії – це достатньо суттєва підтримка як економіки країни, так і обороноздатності.
Але питання територіальної цілісності України ця допомога не вирішує. Зрозуміло, що ця допомога дасть нашим військам утримати лінію оборони, але цієї кількості фінансового ресурсу та воєнної допомоги недостатньо для звільнення територій України.
Тому маємо питання до сьогоднішньої влади України – як і чи долучилася вона до виділення цієї допомоги? 20 квітня, у день голосування, Зеленський дає інтерв’ю українському журналу Фокус, говорить про подвійні стандарти США по підтримці України та Ізраїлю. Чи є доля правди у цьому інтерв’ю? – так, є. Але чи потрібно його випускати 20 квітня, коли на кону стояла підтримка України? Навряд чи. То в угоду кому воно публікується? Невже не зрозуміло, що мільярди на політику і оборону – це дуже крихка субстанція. Слава Богу, що від його п’яти менеджерів не було гучніших «месиджів впливу» при прийнятті рішення Конгресом. Мабуть, через це, в тому числі і є двопартійна підтримка.
Для мене, піврічні дебати у Конгресі – це фактично, виборча боротьба в середині США. Мені приємно, що ми отримали двопартійну підтримку. На якомусь етапі видавалося, що вся Республіканська партія «впала» під популістсько-більшовицький шантаж поведінкової моделі Трампа. Мені, як прихильнику української Республіканської платформи, приємно, що у самій партії американських колег знайшлася сила, що повернула половину обраних конгресменів на ціннісні засади і не дозволила перетворити Республіканську партію на популістів-більшовиків. Надіюсь, що з цієї стезі вже не зійдуть «рейганісти» конгресмени-республіканці, які стоять на ціннісний позиції.
Та найперше вітаємо президента Байдена з ще однією перемогою у протистоянні з Трампом.
Роздумуючи над тією допомогою, яку надали США, виникають питання – а яка ж візія, яке бачення перемоги України над московитими продукує нинішнє політико-військове керівництво України? Якщо кожен українець запитає: а що пропонує Зеленський у кінці своєї каденції, що потрібно зробити, щоб здобути перемогу? Єдине, що з його вуст можна почути: дайте більше грошей, або дайте їх ще більше… Іншого не чути. Тому і маємо лише шлях, що пропонують американці, британці, французи, німці, хто завгодно, тільки не українська влада.
Вважаю, що має бути сформована українська візія перемоги та по-справжньому активовані та гармонізовані усі ресурси України. У першу чергу це завдання Уряду воєнного часу, а не кабміну, що обслуговує вже навіть не президента, а його офіс. Потрібні правдиві і амбітні пропозиції до наших західних партнерів: скільки і якої потрібно зброї, боєприпасів для того, щоб звільнити українську землю від рашистів і у якій послідовності. Потрібно діями підтвердити спільні інтереси і зацікавленість у спільних результатах з партнерами. І в решті змінити тон зухвалості на українську доброзичливість та мудрість. Без такого бачення з єдиними закликами: дайте більше грошей, перемогу буде важко здобути.
Світ давно повірив у нашу перемогу, бо відчув нездоланність українського духу, незбагненну силу нашого архетипу, нескореність нашої ідентичності – воїнів Переможців. Час нам самим надоумити свою сьогоднішню владу, що матиме легітимність ще цілий робочий місяць та самим виконати свої домашні завдання.
Павло Жебрівський.
