Випадки потрапляння продуктів із генномодифікованими організмами на український ринок — не рідкість. Поки тривають дискусії про позитивний чи негативний вплив ГМО, провідні компанії продовжують виробляти цей специфічний продукт і розповсюджують його доволі успішно.
ГМО — це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. Генетичні зміни, як правило, здійснюються в наукових та сільськогосподарських цілях. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію рекомбінантних ДНК. Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.
— Суперечки щодо використання генетично змінених продуктів не припиняються як у Європі, так і в Україні, – розповідає лікар-вірусолог вірусологічної лабораторії відділу досліджень біологічних факторів Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Уляна Володимирівна Ільницька. — Є країни, в яких генетично модифіковані продукти допущені до продажу. Серед дозволених — кукурудза з іншою генетичною структурою, а також борошно і крохмаль з неї. Крім того, в країнах ЄС на прилавках магазинів ви можете побачити модифіковану сою та її похідні, нерідко в рецепти салатів входять ці продукти. Місцеві мешканці купують соєву олію, використовують соєвий білок. Також у Європі дозволене рапсове масло, що містить ГМО.
Як пояснює Уляна Володимирівна, у європейських магазинах можна побачити хліб, йогурти і навіть соки з фруктів, створені з продуктів, змінених ученими. Пов’язано це з тим, що генні технології дозволяють прискорити процес виробництва, зробити його вигідним, тому багато виробників зацікавлені в ГМО. Та й рецепт млинців чи іншої страви у Європі можна легко знайти із зазначенням, що для приготування використовують борошно із трансгенами. Ковбасні вироби, м’ясні продукти, напівфабрикати (млинці, пельмені) та ще багато інших продуктів можуть містити ГМО.
Спеціаліст додає: нині у США, Канаді, Китаї та інших країнах вирощують близько двох десятків трансгенних рослинних культур. Зокрема, це картопля і кукурудза, що стійкі до комах-шкідників; сорти томатів та дині із продовженим терміном зберігання; бавовна, стійка до гербіциду, який застосовують для знищення бур’янів; стійкі до гербіцидів ріпак і соя тощо.
— У світі немає однозначної позиції щодо ГМО. До прикладу, в такій розвиненій країні, як Японія, — зауважує Уляна Володимирівна, — ці продукти не лише купують, а й вважають їх необхідними в сучасних умовах життя. А ось в Україні будь-яка господиня скаже вам, що рецепт сирників, борщу, пельменів та іншої страви повинен включати тільки натуральні продукти. У нас до ГМО ставляться негативно, вважаючи трансгени небезпечними.
Постає питання, чи існує небезпека виникнення алергії на генно модифіковані продукти. Уляна Ільницька каже, що не можна із стовідсотковою впевненістю стверджувати, що алергія виникла внаслідок вживання ГМО-продуктів. Харчову алергію можуть викликати різні продукти, не тільки незнайомі й екзотичні для нашого організму (як, наприклад, відносно недавно завезене до Європи ківі), а й місцеві.
За словами пані Ільницької, існує безліч думок і тверджень як про шкідливість, так і безпечність ГМО. Серед основних ризиків від вживання генно модифікованих продуктів науковці виокремлюють такі: пригнічення імунітету, алергійні реакції, метаболічні розлади тощо. У ході експериментів та досліджень в деяких тварин, які споживали ГМО, виявляли небезпечні захворювання — зокрема, ракові пухлини.
Інші фахівці стверджують, що самі по собі, як явище, ГМО є порівняно нешкідливими для людини та довкілля. Проте, як і скрізь у харчовій галузі, все-таки існують певні небезпеки, пов’язані із трансгенними продуктами. Це і підробки, і збої в системі контролю, і багато іншого, чим «грішить» сучасний ринок харчової продукції. І тільки правильно організоване виробництво, робота з перевіреними компаніями, контроль за якістю і випуском на ринок трансгенних продуктів дозволить достатньо впевнено говорити про безпечність генетично модифікованої їжі, як і будь-якої іншої. У такому разі компанія або фермер, які вирощують сільськогосподарську продукцію, зможуть самостійно вибрати для роботи сорти рослин, грунтуючись на їх споживчих і економічних властивостях, а не на домислах про шкоду ГМО і не-ГМО.
Записав Роман Гілінський,
студент спеціальності «Журналістика» філологічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка.
“Домашня газета”
- Останні
- У тренді
Обговорення