«Бачите цю жінку, яка вилізла на дерево найвище? То моя мама», — сміючись, показує мені сімейні фото її старша донька Наталя.
Пригадуєте, є така дитяча книжка «Бабуся на яблуні», у якій хлопчик мріяв про бабусю, але не нудну, як у його друзів, що замучує усіх нотаціями-повчаннями, а відчайдушну, з якою можна борознити моря, битися з піратами та приборкувати тигрів, тобто бабусю, з якою завжди цікаво?
Тернополянка Віра Гуменюк — саме така бабуся. «Бачите цю жінку, яка вилізла на дерево найвище? То моя мама», — сміючись, показує мені сімейні фото її старша донька Наталя.
Бабця-позитив
Так, онукам з такою бабцею ніколи не буває нудно! Вона залюбки може разом з ними вилізти на дерево, а ще — це у свої 64 роки! — легко сідає на шпагат. А кілька років тому, через шість місяців після операції, уявіть лише, — без проблем підкорила Говерлу. «Якби взнав мій лікар, сказав би, що бабка не сповна розуму!» — сміється пані Віра.
Разом з онуками вона всюди — і в горах, і на Дністрі, і на спортивних змаганнях в Україні та за кордоном, де вони часто бувають. Тільки з нею молодші внуки залюбки вчать напам’ять вірші, бо бабця Віра має свою випробувану методику, а найстарша внучка Настя, навчаючись у Києві, місяцями мріє про її борщ — найсмачніший у світі. Тільки вона вміє приготувати з однієї курячої грудинки 20 повноцінних відбивних. Не повторюйте, бо вам не вдасться, максимум сім-вісім — перевірено багатьма.
Разом із старшою сестрою Люсею, яка також чудово готує, їх запрошують готувати частування для поважних гостей у Зарваниці. Церква має дуже важливе значення у житті пані Віри: вона співає у церковному хорі парафії Св. Івана Богослова у Тернополі та належить до братства Матері Божої Неустанної Помочі.
У цій невеличкій на зріст, та сильній духом жінці дивовижним чином переплелися життєва мудрість та молодечий запал. Вона вміє жити, радіти життю й заряджати позитивом усіх довкола. А довкола усіх — завжди багато. Тільки найрідніших близько 25 — коли скільки збереться. І всі вони живуть разом на одному подвір’ї. Уявляєте?
Три сестри і 25 родичів в… одній оселі
— Нас тут дуже багато, як у вулику! — усміхається пані Віра.
Затишна хатина на Лемківській, де понад сорок років у мирі й злагоді мешкають три сестри Поворозник, їхні діти і вже й онуки — батьківська.
— Самі ми з Озерної Зборівського району, — розповідає жінка. — Батько працював у Тернополі. На початку 70-их, коли давали плани на землю, він взяв і побудував хату. Ми, три сестри, тут залишилися — Люся, старша від мене на три роки, я, і Дана, молодша на п’ять років. Згодом повиходили заміж. Можна було отримати квартири, але ми ніколи навіть не думали про це. Нам добре і весело жити таким гуртом! У мене дві доньки — старша Наталя має п’ятеро дітей та Ірина, в якої двоє діток. Сестра Люся також має дві доньки — Таню і Лілю, молодша сестра Дана, яка нині в Португалії, — Андрія та Любу. Тільки Ліля нині живе у Гаях Шевченківських, а Андрій пішов на квартиру, решта усі залишилися тут.
Як у нинішній час, коли більшість хочуть роз’їхатися та розділитися, коли з родичами бачаться дозовано тільки на великі свята, коли рідні брати-сестри роками судяться за землю чи хату, родині пані Віри вдається дружно жити великим гуртом на малій території?
— Секрету немає, дай Боже, в добрий час сказати, — зізнається пані Віра. — Завжди миримося, ніколи у нас немає сварок. У нас з чоловіком дві кімнати, за стіною сестра старша також має дві кімнати. Нагорі добудували, трішки піднесли дах, зробили доньці молодшій. На подвір’ї був гараж, то на його місці разом з сусідом на межі вирішили поставити хату для Наталі, адже у неї п’ятеро дітей.
«З животом, апендицитом і вчить білети»
— Коли я йшла в черговий декрет, директор запитав: «Наталко, ти ще вийдеш на роботу, чи відразу на пенсію?» — сміється 40-річна Наталя Ільницька. — Так я і не виходила на роботу, втім, ніколи не шкодувала про це.
Напевно, коли ви чуєте вислів «мати п’ятьох дітей», уявляєте собі заклопотану жіночку невизначеного віку, яка тільки те й робить, що смажить котлетки, робить з дітьми уроки і вишиває хрестиком. Якби не так!
— З наймолодшим Павликом на п’ятому місяці вагітності ми здавали іспит на права, — з усмішкою пригадує Наталя. — Білети я знала без пам’яті. Але, як на зло, за кілька днів до іспиту мене схопив апендицит. Прооперували. Ледь від наркозу відійшла, як взяла білети до рук і знову повторювала. Лікар казав, що ще такого не бачив: з животом, з апендицитом і білети на права вчить! Іспит я згодом таки склала і права отримала, хоча багато хто й досі не вірить, що сама — без протекції і всього решти.
Нині Наталя без їхнього сімейного бусика себе не уявляє. І так, Наталя вишиває — у ті вільні хвилинки, коли чекає дітей, поки вони тренуються. Причому вишиває багато, як і пані Віра, — стіни оселі разом з родинними світлинами прикрашають її вишивані картини. Уроки з дітьми не робить, вони чудово справляються з цим самостійно, бо хоча веселі та жваві, але водночас дуже дисципліновані, як і належить спортсменам: усі п’ятеро дітей Наталі та Ігоря Ільницьких професійно займаються спортом.
П’ятеро дітей — усі спортсмени!
— Мені завжди надзвичайно подобалося, коли діти танцюють, — зізнається Наталя. — Тож спочатку наша Настуся ходила на танці, але її подружка в садочку, яка займалася гімнастикою, хвалилася, що вміє робити мостик і шпагат, тож Настя нас так замучила гімнастикою, що ми її також відвели. Згодом нам на гімнастиці сказали, що вона починає плутати хореографію танцювальну й гімнастичну, треба було вибирати щось одне. Настя вибрала гімнастику. Нині їй 18 років і вона майстер спорту, багаторазова чемпіонка України, їздила на чемпіонати Європи та світу. На жаль, нині не займається, бо має проблеми зі спиною, навчається в Київському олімпійському коледжі ім. Івана Піддубного. В столиці вона вже від 10 років. Коли закінчила п’ятий клас, її забрали в спортінтернат.
— Не боялися відпускати одну в такому юному віці і так далеко від себе? — цікавлюся.
— Страшно, звичайно, було, але, знаєте, кажуть, що не можна в душі плакати, бо дитині важко буде. Я просто намагалася про це не думати. 17-річний Василько — борець, чемпіон України, у складі команди посів перше місце на змаганнях в Ірані. Після закінчення 7-го класу навчається у спортивному інтернаті у Львові, уже чотири роки там. Молодші Катруся, Соломійка та Павлик також ходили на гімнастику. 12-річна Катруся має перший дорослий розряд з гімнастики. Але їй було дуже складно, тому що вона має страх висоти. Тому перейшла в біатлон, вже другий рік її тренує мама Анастасії Меркушиної. А Соломійка тоді каже: «Катю забрали з гімнастики, забирайте і мене!» Вона в нас дуже бойова дівчинка, тож вирішили віддати її на карате. Павлик теж займається боротьбою, нещодавно на змаганнях у Польщі здобув перше місце. У кого вони такі спортивні вдалися? Трохи у мого чоловіка Ігоря, а трохи — у бабцю Віру, адже вона в молодості успішно займалася гімнастикою.
—10-річний Ромчик, син моєї молодшої доньки Ірини, разом з Павликом займаються, — додає пані Віра. — А найменшенька моя онучечка — також Настуня — ще підростає, нині їй лише рочок і два місяці.
Про сімейну кухню, традиції і трішки про виховання
Вам, мабуть, цікаво, хто готує на всю велику родину? Всі разом і кожен зокрема! Кожна сім’я має свою кухню, і це, гадаю, одна з таємниць сімейної злагоди, адже кожна жінка хоче почуватися господинею.
— Зазвичай у нас готує бабуся Віра, — зізнається Наталя, — я хіба щось на ходу придумаю. У бабусі це все так швидко і вміло вдається! А взагалі можемо перекусити в кого завгодно. Якось пішли з мамою до міста, повернулися, я кажу: «Йдемо до бабці Люсі, може, вона щось має». Або ж до Люби зайдемо чаю попити. Голодним у нас ніхто не залишиться! Та загалом збираємося у мене, бо у мене найбільше дітей.
Окрім того, що діти займаються спортом, вони навчаються у 23-ій тернопільській школі, причому успішно — Павлик днями брав участь у міській олімпіаді з математики, Соломійка перемогла у конкурсі з декламування, також обожнюють читати — Катруся товстезні книги «ковтає» за ніч. Нині, у час Великого посту, Соломійка з бабцею Вірою ввечері ще й відмолюють Хресну дорогу та розважання на піст.
— Моя мама Марія колись шила фелони священикам, — розповідає пані Віра. — Коли наша церква була у підпіллі, ми таємно хрестили усіх дітей вдома. А ще у нас, вже у теперішні часи, була така традиція: десь 15 років поспіль їздили в Йорданську ніч до джерела в Острів і там обливалися водою.
— А наша мама запровадила традицію щороку 1 вересня після Дзвоника їхати до Зарваниці, — додає Соломійка.
Влітку родина майже щотижня їздить у Карпати або ж подається у мальовничі місця Кременеччини чи на Дністер. Часто бувають у селі Курники.
— Там ми маємо господарку: курей, качок, гусей і навіть козу, тож є для дітей корисне молочко. Про господарку більше піклується Володимир Васильович, — про чоловіка пані Віра говорить з великою ніжністю, але не багато, бо переконана: щастя любить тишу.
Цікавлюся у пані Віри та Наталі, як у нинішній час виховувати дітей так, щоб вони не забували про книжку, хотіли здобувати знання, колекціонували враження від подорожей? Адже для більшості і дітей, і дорослих нині усе це замінили планшети-телефони.
— Немає секрету, — стверджують пані Віра і Наталя. — Як змусити дитину читати? Якщо дитина вас бачить з книжкою, то й вона буде читати. Якщо вона бачить, що батьки поважають бабусю, то й вона так буде ставитися до старших. Якщо вона бачить, що мама молиться, то й вона молитиметься. Якщо вона бачитиме вас радісними, то й вона зростатиме радісною та щасливою.
Пісні легуміни від пані Віри
Грибна юшка
Сушені гриби — білі, підберезники, опеньки — намочити на ніч. Зранку злити воду і ошпарити окропом.
Гриби нарізати шматочками, залити водою і варити 1,5-2 години.
Окремо обсмажити цибулю, нарізану кубиками і потерту моркву на олії, тоді додати гриби, що варилися (вийняти їх з бульйону), і все разом посмажити ще кілька хвилин. Вилити заправку до бульйону, посолити, поперчити, додати посічену зелень.
Подавати бульйон з окремо відвареною домашньою локшиною.
Голубці пісні
Капусту ошпарити, обірвати листки і приготувати начинку.
Начинка 1. 2,5 склянки перлової крупи, 15 г сухих грибів, 1 велика цибулина, пучок зеленої петрушки.
Крупу промити і відварити до напівготовності. Гриби приварити, порізати на шматочки і посмажити з морквою і цибулею. Змішати крупу з грибами, посолити, поперчити до смаку, додати зелень.
Начинка 2. Пшоно відварити і додати смажену цибулю з морквою.
Начинка 3. Гречка з рисом — відварити і додати моркву з цибулею, підсмажені на олії.
Загорнути в листки фарш і скласти в баняк. Залити підсоленою водою і варити приблизно 1 годину.
Налисники зі шпинатом
Листки шпинату збити у блендері. Додати 2 яйця, збити разом зі шпинатом. Додати молоко, потрошку додавати борошно, наприкінці посолити та поперчити. Посмажити налисники.
Начинка. Болгарську бринзу і домашній сир взяти в однаковій кількості, добре розтерти. Начинити налисники.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
