Це звернення я адресую передусім міській владі Тернополя – як заклик до невідкладних і результативних дій по совісті. А також усій тернопільській громаді – аби люди дізналися про ганебну і неприйнятну ситуацію, що склалася в нашому патріотичному місті через байдужість і лицемірство тих, хто називає себе націоналістами, а тим часом фактично знущається над ветеранами національно-визвольної боротьби. Така страшна несправедливість мені болить особливо, бо і моя родина отримала в ті роки незагойну рану – за допомогу «хлопцям з лісу» енкаведисти закатували на Прикарпатті моїх прадідуся і прабабусю… Але залишаю емоції і переходжу до справи.
Як їх визнали “на державному рівні”… в Тернополі
Тернопільська обласна Управа Всеукраїнського Братства ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича – Тараса Чупринки «Лисоня». Її офіс знаходиться за адресою вулиця Князя Острозького, 45. Ветерани ОУН-УПА орендують комунальне приміщення на території мого депутатського округу, тож коли вони зателефонували і попросили допомоги, я відразу поспішив туди. Сказати, що я був шокований побаченим і почутим – значить не сказати нічого! Стало невимовно соромно та невимовно боляче, і ці почуття не залишають мене досі.
Вони все ще у “схроні”…
Сьогодні в Тернополі мешкають лише 80 членів Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, в області – 1325. За їх плечима – тяжкі випробування, тюрми, концтабори, заслання, переслідування… Все це пройшли вони заради України, і нарешті дочекалися офіційного визнання на державному рівні. Нині їм вже небагато треба, а їх самих з кожним роком стає все менше… Заслужено оцінити, пошанувати, допомогти усім можливим і, як найдорогоцінніше, зберегти усе, що можуть ці люди передати наступним поколінням – архіви, світлини, спогади, – ось найперший обов’язок перед ними. І де-де, а в Тернополі з цим би мало бути все на найвищому рівні. Адже у нас і міський голова, і міськрадівська більшість – представники партії «Свобода», яка у своїй єдиній передвиборній програмі декларувала надання ветеранам ОУН-УПА всіх належних пільг, а на славі й звитязі їхній не втомлюється піаритись постійно.
Але ось я заходжу у приміщення на Острозького,45, де знаходиться своєрідний центр Братства ОУН-УПА – і що я бачу?! Кілька кімнат – у жахливому стані! Облуплена штукатурка, патьоки на стелі від давнього «потопу» згори… Подекуди – цвіль та грибок, а сходи знадвору такі, що на них і молодим та здоровим треба обережно ступати.
Їхні плани та реальність
Старі обшарпані меблі, цінні фотографії та інші матеріали, які просто лежать стосами, бо нема для них ні стелажів, ні стендів. В одній з кімнат члени Братства створили музей, в іншій – бібліотеку. Видно, що вкладали в це душу, бо хочуть, щоб туди приходили школярі, студенти, та й всі, хто хоче з перших уст дізнатися про одну з трагічних і, водночас, славних сторінок української історії. Але й видно, що ніхто їм і матеріально не допомагав навіть в елементарних речах. Мені дуже шкода, що я раніше не знав про таку ситуацію. Але, чесно кажучи, я й уявити собі не міг, що у нас таке можливо!
Вже наступного дня я зібрав актив громадської організації «Тернопіль Європейський», щоб скласти план допомоги тернопільському Братству ОУН-УПА. Ремонт ми вже розпочали – своїми силами.
Як депутат округу, де знаходиться приміщення, я особисто допоможу і в проведенні ремонтних робіт, і в облаштуванні музею. Але головною є не ця проблема. І самі ветерани навіть не сподівалися на таке сприяння, будучи готовими і надалі якось тягнути це все на своїх власних слабких плечах. Звернулися вони до мене зі своїм іншим великим болем та безвихіддю.
Постріл у спину: з минулого чи з майбутнього?!
Виявляється, що на сьогодні організація заборгувала понад 40 тисяч гривень за комунальні послуги, і погасити його ветерани не мають жодної можливості.
Наведу лише цьогорічні цифри, які при нинішніх цінах шокують. Так, обласна влада виділила Братству на статутну діяльність у 2015-му всього 10 тисяч гривень – це і на зарплати для трьох чоловік, з яких ще й податки сплачуються, і на канцтовари, і на заходи та зібрання, і на комунальні послуги, і взагалі на все потрібне. А міська рада Тернополя виділила аж 2 тисячі на весь рік! Це виходить, що «оцінила» кожного члена організації у гривню з копійками… Зрозуміло, що при нинішніх тарифах цих двох тисяч ветеранам вистачило б лише на сплату за комунальні послуги за один місяць.
Керівник Братства Роман Ванчура куди тільки не звертався з поясненнями, що оплачувати такі суми організація неспроможна, але розуміння так і не знайшов. Братство просило навіть взагалі відключити їхнє приміщення від теплопостачання – старенькі люди із своїм і без того слабким здоров’ям готові були навіть мерзнути, але у відповідь від КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» прийшла лише чергова відмова та погроза притягнути за борг до суду.
А що каже Закон?
В чинному вже кілька місяців Законі України «Про правовий статус та вшанування памяті борців за незалежність України у ХХ столітті» в 2 пункті статті 3 чорним по білому написано, що «органи місцевого самоврядування можуть за рахунок коштів місцевих бюджетів надавати додаткові соціальні гарантії, пільги або інші виплати борцям за незалежність України у ХХ столітті та членам їхніх сімей».
В рамках Закону, виконавчий комітет Тернопільської міської ради може і повинен невідкладно вирішити питання про повне погашення боргу Тернопільської обласної Управи Всеукраїнського Братства ОУН-УПА «Лисоня» за рахунок коштів міського бюджету, передбачених для підтримки громадських організацій. Окрім цього – невідкладно вирішити питання про надання цій організації 100%-ої пільги на подальшу сплату комунальних послуг. Пане Надал, відповідне офіційне депутатське звернення я вже Вам надіслав: нехай натовп Ваших клерків розшукає його серед паперів; там усе написано!
Партизанська відозва на стіну міськради
Пане Надал! Ви називаєте себе націоналістом: то чи не соромно Вам гнобити вимогами непосильних оплат людей, які поклали на вівтар незалежності України свою молодість і здоров’я?! Адже навіть в часи нинішньої економічної кризи міськрада однозначно має можливість вишукати кошти, щоб допомогти НАШИМ партизанам.
Варто лише скоротити витрати от хоча б на букети, подарунки та іншу “показуху”. Або, скажімо, зменшити величезні витрати на бензин для службових авто чиновників, яким для виконання своїх обов’язків і їздити особливо нікуди не треба. Ви ж так хвалилися рекордним мільярдним бюджетом на цей рік!
Я прошу і вимагаю припинити знущатися над заслуженими людьми Вашими постійними вимогами оплати за оренду. Така громадська організація, як їхня, має повне право на безкоштовну оренду приміщення! Навіть за правління Кучми та Януковича та всіх минулих каденцій міськради ніхто у Братства такої плати не вимагав… Аж за Вашого керівництва, пане Надал, стареньких ветеранів почали постійно примушувати «випрошувати» таке право наче якусь привілегію. Чи, може, хтось уже поклав своє захланне око на ті кілька нещасних кімнаток в затишному місці? Але тоді вже побійтеся хоч Бога, якщо перед людьми не соромно!
Віталій Цимбалюк,
депутат Тернопільської міської ради, голова громадської організації «Тернопіль Європейський»
