Ми всі пам’ятаємо, як у перші місяці збройного нападу росії на Україну кремль постійно плутався у необхідності та цілях війни. “Денацифікацію” змінювала “демілітаризація”, “захист Донбасу від української загрози”, “звільнення населення України з-під гніту бандерівців”, “недопущення розширення блоку НАТО за рахунок України”.
Зрештою, кремль, отримавши гідну відповідь від українських захисників та запеклий опір населення на тимчасово окупованих територіях, «забув» про «денацифікацію» та «звільнення» і зосередив усі свої пропагандистські зусилля на тезі, що «це протистояння світлої росії проти гнилого Заходу і недопущення збільшення присутності ворожих натовських військ на своїх кордонах».
Наприкінці 2021 року, незадовго до вторгнення в Україну, влада кремля озвучила практично ультиматум блоку НАТО, заявивши, що «блок НАТО має повернутися до кордонів на 1997 рік». Маячня бункерного діда викликала велике схвалення зазомбованих росіян, які вже «бачили», як «довічний ворог росії, тремтячи від страху, тікає від кордонів великої і могутньої імперії, підібгавши хвіст». Але необачне вторгнення до суверенної України розставило все по своїх місцях і чітко дало зрозуміти, хто дійсно має «тремтіти від страху». І це зовсім не НАТО чи Україна.
Путіну за часів своїх каденцій вдалося зробити дуже багато. Для розвалу та знищення росії. Такого занепаду багатостраждальна країна не знала практично всю свою історію. Знищено економіку та соціальну сферу, забито цвяхами «вікно до Європи», напівзнищено армію… «Перемога» за «перемогою». І, як “вишня на торті”, – “довічний ворог” блок НАТО – наблизився до “першої столиці” Санкт-Петербурга на відстань менше 200 кілометрів.
Швеція та Фінляндія отримали запрошення до блоку НАТО і тепер 1271,8 км сухопутного та 54 км морського кордону росії є кордоном з «довічним ворогом».
Схиблений вождь уже, мабуть, почав звикати до «ножів у спину», які йому за останні місяці постійно «встромляють» то найближче оточення, то «міжнародні партнери», на підтримку яких сподівався бункерний старець. Цього разу «ніж встромив» уряд Туреччини, який деякий час блокував вступ до НАТО Швеції та Фінляндії. І, нарешті, неможливо бути членом міжнародного військового альянсу та одночасно намагатися протистояти його інтересам та намірам.
Туреччина погодилася на врегулювання протиріч із країнами-претендентами на вступ до НАТО у двосторонньому порядку та підтримала рішення НАТО про приєднання двох скандинавських країн.
Таким чином, росія втратила будь-яку можливість домінування в Балтійському морі і проблема можливої блокади Калінінграда, яку вже розпочала Литва, також країна НАТО, постала перед росією у всій своїй загрозливій красі.
Кремль нічого не може протиставити розширенню НАТО, що вже наблизився до самих кордонів. Про яку «симетричну відповідь» може йтися, якщо росія загрузла в війні проти України, яка бездумно почалася, яка «перемелює» «другу армію світу» навіть практично самостійно? Воювати проти всього Євро-Атлантичного блоку у росії немає ні сил, ні можливостей. Будь-які реальні воєнні дії проти країн-членів НАТО означатимуть миттєву поразку та смерть для кремля.
Росія з розгромним рахунком програла ще один важливий історичний раунд. Стрімко втрачаючи свої міжнародні позиції та залишки колишнього авторитету, єдине, на що здатна ще вмираюча кремлівська влада, – це завдавати ударів по мирному населенню України, намагаючись своїми звірствами здобути в боротьбі хоч якусь «перемогу» у злочинній війні проти України. Але такі страшні злочини є лише передсмертними судомами путіна, що втратив розум, і його Ко, які тільки наближають безславний кінець сучасної путінської росії.
Юрий Федоренко
Блогер
