25 лютого театральна спільнота відзначає 138-му річницю від дня народження Леся Курбаса – режисера, актора, перекладача, театрального критика і педагога, людини, яка вивела український театр на світовий рівень. Майже двадцять років його життя були пов’язані із Тернопільщиною, зокрема зі Старим Скалатом, де минуло його дитинство та юність.
Дитинство і становлення
Лесь Курбас народився в місті Самбір у родині акторів галицького театру “Руська Бесіда” Ванди і Степана Яновичів-Курбас. Дитинство він провів за лаштунками сцени, вбираючи в себе традиції українського театру. Перші вистави ставив із дітьми акторів – це були казки.
Коли йому виповнилося сім років, мати вперше привезла його та молодшого брата Нестора до родинного дому в селі Старий Скалат. Саме там розпочалася його свідома театральна і творча діяльність. Він навчався в Тернопільській класичній гімназії, де став активним учасником драматичного гуртка, чудовим декламатором та організатором театральних заходів.
Вищу освіту Курбас здобував у Віденському та Львівському університетах. У Відні він провчився лише рік, але цей час суттєво вплинув на його мистецькі переконання. Віденська сцена, що активно розвивалася в руслі імпресіонізму та модернізму, стала джерелом його натхнення. Всю фінансову підтримку, яку йому надавав дідусь, він витрачав на відвідування Бургтеатру, Німецької опери, Німецького театру.
Перші кроки у професійному театрі
Перший режисерський досвід Курбас отримав у студентські роки у Львові, коли поставив виставу “Євреї” Чирикова. Його гра в ролі Нахмана принесла йому визнання серед глядачів.
Свій шлях у професійному театрі він розпочав у Гуцульському театрі Гната Хоткевича, а згодом – у “Руській Бесіді”. Це був період його творчого становлення і пошуків відповіді на питання: “Яким має бути український театр?”. У 1915 році він заснував “Тернопільські театральні вечори” – перший театр, де проявив себе як режисер, організатор, музикант, хореограф і сценограф. На сцені з’являлися вистави різних жанрів: драми, водевілі, опери.
“Березіль” і новаторські ідеї
У 1917 році Курбас створив “Молодий театр”, який став платформою для експериментів та новаторства. Він відмовився від шаблонів і рутини, запроваджуючи модерні тенденції у виставах. Його постановки мали особливу режисерську концепцію, що поєднувала слово, музику, рух та візуальні ефекти.
У 1922 році він заснував театр “Березіль” – головну лабораторію українського театрального мистецтва. Там він розробляв новий тип актора – “Розумного Арлекіна”, започаткував режисерську школу та студії, запровадив кінематограф у театральні постановки. Саме в “Березолі” вперше було поставлено україномовного Шекспіра.
Репресії і спадщина
Творчий союз Курбаса з драматургом Миколою Кулішем привів до створення культових вистав: “Народний Малахій”, “Мина Мазайло”, “Маклена Граса”. У цих постановках порушувалися теми боротьби людини з тоталітарним режимом, що стало причиною репресій. У зеніті слави радянська влада знищила їх обох разом із представниками української інтелігенції.
Сьогодні постать Леся Курбаса залишається актуальною для театрознавців та мистецтвознавців. Його ідеї випередили свій час, а створений ним театр став символом новаторства. У Старому Скалаті діє музей-садиба Леся Курбаса, який понад 30 років зберігає пам’ять про цього реформатора української сцени.
Читайте також: Березень у Тернопільському драмтеатрі: вистави, емоції, враження.
Березень у Тернопільському драмтеатрі: вистави, емоції, враження
Обговорення