Довго я не чекав щоб зробити йому зауваження. Але чомусь це зробив тільки я! Всі інші прохожі цього не чули, або їм було байдуже! Швидше за все байдуже – добре почуватися лайном у цьому світі. Почалася гостра розмова де у мою сторону звучали фрази – “ти гнида бандеровская”, “западное чмо” і т.д. Із машини вийшла ще якась жінка 30-35 років і чоловік віком 35 років зростом приблизно 2 м. Також прозвучала від нього “чудова” фраза : “Ти думаєш тобі хтось допоможе?” На що я відповів :”Ні!” Так, на мої спроби пояснити львів’янам, хто ці три особи – я побачив цілковиту байдужість. Це той Львів, якого я не бачив раніше!
Розмова довго не тривала – почалася бійка нерівними силами. Після того, як “лисий” впав – я відчув по голові удар важким предметом. Це була та жінка, а чим вона мене вдарила так і не знаю, був тільки сильний удар. І тут зненацька хтось мене кусає за праве вухо. Це був той самий “лисий”! Ситуація дестабілізувалася – оскільки неможливо одною рукою відбиватися від жінки, коли твоє вухо міцно тримають зубами! Бійка закінчилася,нас роз’єднали.. “Лисий” відкусив мені кусок вуха.Мене вразило, що з усього натовпу, який зібрався, ніхто не хотів втрутитися в ситуацію,окрім моїх нових друзів! Було людей 30-40, які оточили нас навколо, були таксісти, яких я просив заблокувати машину – але всім було байдуже…Як можна дозволити будь-кому в самому Львові вигукувати, “Слава Путіну!?”
ПС. День перед тим, на творчому вечорі Анастасії Дмитрук, солдати АТО із 80-ї бригади подарували мені значок ВДВ – кажучи “Щоб свої тебе на Сході впізнавали!” Це було дуже приємно! Цей значок пройшов вже своє хрещеня, але ворог уже і у нашому місці! Бережімо один одного! facebook.com/oliyarchuk
Слава Україні!
Обговорення