Рішенням УДМС України в Тернопільській області набув громадянства України на підставі Угоди між Україною та Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, 55-річний уродженець Тернопільщини.
Попри те, що за народженням – українець, тривалий він був громадянином Білорусі. Зараз чоловік бере участь в антитерористичній операції на Сході, тож дуже символічно, що свій перший український паспорт він отримав незадовго до Дня Збройних сил України.
Військовий з 20-річним досвідом армійської служби, почувши про четверту хвилю мобілізації, вирішив – його місце на передовій. В районному військоматі добровольцеві двічі відмовляли в проханні направити його в зону АТО, зсилаючись на його білоруське громадянство. І лише з третього разу йому таки вручили повістку, пише “Інфопростір”.
У березні добровольця таки мобілізували. Після навчань він був зарахований в гарматно-артилерійську бригаду № 44 Тернопільської в/ч. З травня відкомандирований з бригадою на Луганщину в зону проведення АТО прапорщиком-командиром відділення. Згодом зголосився добровольцем на виконання бойових завдань на передовій.
— До нас громадянин звернуся у жовтні, — розповідає завідувач Підволочиського районного сектору УДМС України в Тернопільській області Наталія Романишин. — Зазвичай процедура прийняття до громадянства досить тривала, але керівництво ДМС України дало доручення забезпечити оперативний розгляд матеріалів з питань набуття громадянства іноземцями, які захищали і продовжують захищати територіальну цілісність України. Перейнялися історією чоловіка в обласному Управлінні міграційної служби. Завідувач сектору з питань громадянства відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території УДМС України в області Лариса Фундитус оперативно оформила його справу. Також в найкоротші термін вдалося отримати необхідні погодження ДМС.
– Беручи до рук такий бажаний український паспорт, хвилювався наче 16-річний, — зізнається військовий. – Чи то з радянським паспортом, чи то з білоруським, завжди почував себе українцем. Тож не страшить мене можливість віддати життя за рідну державу.
