Думки вголос про нашу політику і політиків
Буквально через півроку після цьогорічних травневих президентських виборів в Україні відбулися позачергові вибори народних депутатів до Верховної Ради. За партійними списками доволі не очікувано перемогу здобув «Народний фронт». Однак, враховуючи результати виборів по мажоритарниках, найчисельніша фракція в новоствореному парламенті – пропрезидентський Блок Петра Порошенка. Відкриттям цьогорічного виборчого марафону стало дітище мера Львова Андрія Садового «Об’єднання «Самопоміч», яке впевнено закріпилося в трійці лідерів. Це новий гравець в українській політиці, якого, сподіваюся, не зіпсує перебування при владі.
На щастя для всієї України, цьогорічний так званий ленінопад ознаменував собою падіння прокомуністичних ідеалів – уперше за роки незалежності у Верховній Раді не буде КПУ. Сподіваюся, Україна таки позбувається синдрому «совка». Проте на місце одного зла прийшло інше – Опозиційний блок, у складі якого багато “колишніх” . Серед інших несподіванок цьогорічних виборів до парламенту – малий відсоток довіри виборців колись доволі грізній «Батьківщині» і падіння «Свободи». В цьому випадку кажуть – самі винні.
Кілька слів про депутатів-мажоритарників, які пробилися до Верховної Ради. Обіцяючим виглядає перебування у складі парламенту радикально налаштованих лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша й активіста Майдану Володимира Парасюка. Попри всю повагу до активіста Євромайдану, козака Четвертої сотні Самооборони Майдану Михайла Гаврилюка, над яким минулої зими жорстоко познущалися «беркутівці», вважаю, що він не дотягує до рівня депутата Верховної Ради. Не думаю, що нам треба другий Дмитро Булатов, якого призначили міністром молоді і спорту швидше з жалості, ніж із політичної логіки, і який нічим не показав себе як міністр. Хоча, переконаний, що серед нардепів є і значно слабші. Доволі скептично ставлюся до депутатства чарівної співачки, але аж ніяк не політика, Злати Огнєвіч і «гламурної діви» Олени Кошелевої. Обидві представниці «Радикальної партії Олега Ляшка». І це не єдині «прикраси» депутатського корпусу Верховної Ради.
Нещодавно Україна отримала новий уряд на чолі з новим старим прем’єром Арсенієм Яценюком. Можна довго дискутувати, але, як на мене, це краща кандидатура. Міністерські крісла зберегли міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, міністр освіти і науки Сергій Квіт, міністр оборони Степан Полторак і міністр закордонних справ Павло Клімкін. Своєрідною новацією стало призначення на посади міністрів трьох іноземців, яким Петро Порошенко надав українське громадянство. Міністром фінансів стала громадянка США українського походження Наталія Яресько, економіки – литовець, партнер відомої шведської інвестиційної компанії «East Capital» Айварас Абромавічус, охороною здоров’я в Україні опікуватиметься громадянин Грузії Олександр Квіташвілі. Залишається сподіватися на неупередженість іноземців, які очолили ключові і чи не найкорумпованіші міністерства.
Ще одним сюрпризом стало створення в Україні міністерства інформаційної політики, яке нібито має займатися розробкою та реалізацією єдиної програми інформаційної безпеки, включно із забезпеченням населення достовірною інформацією з першоджерел, і запобіганням зовнішнього впливу на внутрішній інформаційний простір України. Створення так званого «міністерства правди» розкололо українську медіаспільноту на два табори. Одні акцентують увагу на важливій захисній функції міністерства, інші бояться, що таким чином влада триматиме свободу слова в міцних лещатах і чинитиме тиск на роботу ЗМІ. Хоча очільник міністерства Юрій Стець запевняє, що не буде ніякого введення цензури, а лише посилена відповідальність в політичній інформаційній війні. Дехто вважає, що міністерство інформаційної політики створено спеціально під одну людину – колишнього члена наглядової ради наближеного до Президента України Петра Порошенка «5 каналу» Юрія Стеця. Як воно буде насправді, покаже тільки час. Поки що фактично міністр є, а міністерства немає.
Сформовано парламентську коаліцію, новий уряд. Мільйони українців прагнуть миру в своїй країні і впровадження ефективних реформ. Підприємець, екс-міністр Грузії з координації економічних реформ і колишній радник Президента України Петра Порошенка Каха Бендукідзе говорив, що насправді реформи в країні здійснюють три людини: перша – це той, хто безпосередньо здійснює реформи; друга – той, хто саджає за ґрати тих, хто заважає їх здійснювати; третя – той, хто політично прикриває перших двох. В Україні ці люди – прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і Президент Петро Порошенко. В залежності від того, як співпрацюватиме ця «трійця», і залежатиме ефективність проведених реформ.
У 2015 році необхідно вижити, щоб у 2016-ому досягти економічної стабільності, – таке завдання поставив Арсеній Яценюк перед новим Кабінетом Міністрів. Що ж, не живемо, а виживаємо… Готуємося до гіршого, але сподіваємось на краще, правда? Неперевершена українська поетеса Ліна Костенко сказала: «Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно все ж не буде».
Андрій Омельницький,спеціально для “Міста”
