Минулий тиждень став найкривавішим в історії України. Всього лиш за декілька днів загинуло більше сотні мирних українців. Багато активістів повернулися додому не лише з тілесними ранами, а й ранами душевними. Андрій Васильович Кравець один із них.Сьогодні він гість “Міста
– Зараз мені 51 рік. Я уродженець Мишкович. Сьогодні на пенсії. Загалом я побував на Майдані чотири рази. Вперше поїхав 2 грудня минулого року. Мене, як і всіх інших, хто
зібрався тоді на Майдані Незалежності, обурив цинічний розгін мирних демонстрантів й безкарність тих, хто це зробив. До цього часу на Майдані відбувались лише концерти, тож спочатку бажання їхати до Києва не було. Мене вразила одностайність людей у боротьбі за власну гідність, за власні права. Був серед активістів 17 січня, коли відбувалися протести проти прийнятих владою антинародних, маразматичних законів. Та найбільш напруженим був минулий тиждень, коли загинуло багато людей. У вівторок, 18 лютого, разом з усіма йшов на пікет Верховної Ради, ніс прапор Тернопільської області. Під час сутичок у Маріїнському парку я отримав поранення, у мене влучили камененем
– Не страшно було?
– Та ні. Страшно на дивані перед телевізором. На Майдані страх зникає. В перші хвилини, після того, як у мене влучили каменем, я навіть не помічав крові на обличчі. На Майдані не відчуваєш утоми. Попри хворі ноги, безперестанку проходив два дні підряд і не відчував, що втомився. Вдома годинку-другу попрацюєш, і то більший біль у ногах. Майдан загартовує, сприяє самоорганізації. Дух свободи, боротьби за власну гідність згуртовує людей, вони без слів розуміють одне одного. Майдан єднає людей.
– Чи сподівалися, що влада вдасться до таких цинічних дій, яка призведе до загибелі більш, ніж сотні людей?
– Ні. Ніхто навіть і не думав, що стрілятимуть із вогнепальної зброї. Це ж скільки ненависті треба мати до власного народу, щоб так чинити?! Люди вже давно не чекали нічого хорошого від переговорів, які опозиція вела з владою. Які це переговори, коли тебе не чують? Людям треба було із самого початку діяти рішуче. РежимЯнуковича будувався на страхові. Влада хотіла окупувати всю Україну, і щоб люди при цьому мовчали. Та хіба можна мовчати, коли в тебе нагло відбирають свободу?
– На Вашу думку, що чекає Україну в майбутньому?
– Майбутнє України на 99% залежить від нас, від українського народу. Майдан перебудував свідомість українців, які згуртувалися в боротьбі проти внутрішнього ворога, яким був режим Януковича. Що насамперед потрібно людині для нормального життя? Правда і воля. Буде правда, буде воля – решта здобудемо власними силами. Не треба тішити себе ілюзіями, що нас таких хороших одразу візьмуть у Євросоюз. У першу чергу потрібно зробити Європу в Україні, а тоді вже буде Україна в Європі. Нам треба рівнятися на кращих, і не лише на Європу. Чим, наприклад, погані цінності в Японії? Якщо на теренах Європи переважають цінності матеріальні, то в Японії – духовні. То чому ми не можемо переймати і їхніх досвід? Щоб жити добре, не обов’язково бути членом ЄС. От Великобританія поза Євросоюзом, але хіба там живуть погано? Україна починається з кожного з нас. Я завжди кажу: «Починай будувати Україну із себе!». Треба зробити батьківщину такою, щоб нею захоплювався весь світ.
– Як Ви гадаєте, коли буде така Україна?
– Така Україна буде тоді, коли кожен перебуватиме на своєму місці. Керувати державою мають професіонали, незаанґажовані політикою. Посадовець має послуговуватися такими критеріями, як дух патріотизму, ідейність, освіченість. Ось це має бути на першому місці, а не власні амбіції. Я проти того, щоб державою керували бізнесмени, олігархи. Ще із самого малечку і батьки, і вчителі повинні надати дітям належне патріотичне виховання. Влада має бути українською на ділі, а не на словах. Думаю, за роки незалежності в нас виросло покоління молодих, активних, освічених людей. Саме за ними майбутнє України, за ними нова, європейська Україна, адже наша молодь уже не має в собі тої «радянщини», яка засіла всередині попередніх покоління. Вони мають брати посилену участь у будівництві держави. Має бути ідеологічна стратегія розвитку всієї держави, чітко окреслений вектор руху. Єдина думка, єдина ідея, єдиний народ.
– І наостанок: на Вашу думку, який сценарій формування нової влади найоптимальніший для України зараз?
– На сьогодні, за новою Конституцією України, посади голови Верховної Ради і прем’єр-міністра важливіші президентської. Проте, як на мене, посада президента в Україні необхідна. Добре, коли є не одна думка, а декілька, коли є противага поглядів. На мою думку, найоптимальніший варіант формування влади в Україні: Арсеній Яценюк – прем’єр-міністр, Петро Порошенко президент. Але головне не нові імена в уряді. Головне прозорість, народність нової влади. Влада нічим не повинна різнитися з народом. Разом із народом вона має будувати нову, по-справжньому незалежну, вільну, самодостатню Україну, адже саме за неї віддали своє життя десятки людей на Майдані.
Розмовляв Андрій Омельницький, Місто
