У своєму новому тексті відомий тернопільський священик отець Євген Заплетнюк розповідає про гріх марновіства – віри в “амулети” та “обереги”. Пропонуємо цей текст нашим читачам повністю. Прочитайте та рекомендуйте своїм друзям!
Часто в будинках людей, які ходять до церкви і освячували своє помешкання, можна побачити підкови та інші речі “на щастя”, амулети тощо. Священики кажуть, кажуть, що цього всього слід позбуватися. Чому так? І чи варто освячені речі вважати оберегами?
1. Немає сумнівів у тому, що формальне відвідування людьми храму зовсім не робить їх християнами, така само, як і відвідування спортзалу один раз на місяць не зможе зробити з них чемпіонів світового класу. Для того, щоб бути добрим християнином, потрібно жити цінностями церкви безперервно. І вже напевне, поруч із зовнішнім богошануванням, необхідне знання розуміння та прийняття людиною основних віронавчальних істин.
Якщо людина робить у храмі чи поза ним щось бездумно, не розуміючи та не усвідомлюючи своїх дій, очевидно, це не принесе їй жодного результату. Особливість сили священнодійств у Церкві – це їх свідоме прийняття. Між іншим, у цьому полягає чи не найбільш принципова різниця між язичницькими обрядами та християнськими священнодійствами. Погани вірять, що для того, щоб певна «священнодійство» спрацювало, достатньо правильно виконати всі зовнішні умови: провести правильний ритуал, прочитати правильній людині правильні молитви. Для православного християнина дієвість Таїнств визначається не зовнішніми умовами, а внутрішнім станом людини, яка їх приймає.
2. Марновіство – пуста, порожня віра. Людське серце, спрагнене Істини Божої, при відсутності такої готовий прийняти в себе навіть бісівські спокуси, приймаючи їх за чисту правду. Воно не може пустувати. І хоча марновірства та різноманітні окультні вірування приймаються найчастіше людьми простакуватими, ненавченими та малограмотними, це зовсім не звільняє їх відповідальності за свої вчинки. Якщо Царство Небесне береться силою (Мф.11:12), то сатанинське служба не вимагає від людини жодних старань. А тому, треба відкрито говорити, що той, хто не хоче працювати над власними стосунками з Богом, обов’язково перебуває в певних стосунках із дияволом та злими силами. Хоче він цього, чи не хоче. Вірить він у це, чи не вірить.
3. Існують дві головні причини марновірств. Перша – це незнання вчення Церкви Христової. Друга – знання та прийняття помилкових, антицерковних, бісівських наук. На жаль, навіть у наш час, чимало людей страждають від цього. Нерідко, це приводить до абсурдних результатів, скажімо, хизуючись «двома вищими освітами» та «критичним складом розуму» людина принципово не відвідує храм Божий, у той час, коли зустріч із чорною кішкою чи порожнім відром приводить її до шоку та заціпеніння. На прикладі таких осіб ми найкраще можемо продемонструвати весь абсурд марновірства – порожньої, даремної віри. Для того, щоб закликати в своє життя гроші – потрібно працювати, кар’єру – отримати освіту, сімейне щастя – позбутися егоїзму. А чорний кіт – це всього лиш кіт, у якого немає білої шерсті.
4. Марновірство – прямий ворог християнства, який не може жити з ним в одній людині. Безперечно, людина не може вірити ні в що. Відмовляючись приймати те, в що вірить Церква Христова, марновірна людина автоматично займає позицію безбожника, а найчастіше – богоборця. Навіть у тому випадку, коли вона сама цього не знає та не розуміє. Дияволу потрібні саме таку слуги – пасивні, байдужі, ліниві, дурні та такі, що не бажають змінюватися та рости.
Що спільного “листів щастя” з “єрусалимським хлібом”? – найближча за змістом стаття
5. Сьогодні марновірство, зазвичай, має вигляд страху людини перед певними речами: предметами, подіями чи ритуалами, в яких бачать зв’язок земних і потойбічних сил. І коли немає нічого дивного в тому, що люди бояться впливу злих сил, то не може не дивувати факт, що намагаючись захистити себе від такого впливу, налякані люди звертаються за допомогою не до Церкви, а до цих самих бісівських сил. Люди носять червону нитку, прикрашають себе та свої оселі амулетами та різноманітними талісманами, оберегами чи іншими окультними аксесуарами. Всі ці речі використовуються для поганських, язичних обрядів, або ж мають явно сатанинське походження.
6. Фундаментом віри окультистів чи язичників є переконання, що наше майбутнє вже записане кимось наперед, а сама людина без «умилостивлення» певних духів нічого з цим зробити не може. Марновірна людина при тому, що перестає вірити в правдивого Бога, водночас, перестає вірити й сама в себе. Вона переконує себе в тому, що будь який оберіг чи талісман мають більшу силу, ніж має вона сама. Обереги чи талісмани – це зображення язичницьких божків чи певних символів, які наділяються особливою силою. Повною протилежністю цьому є віра християн, які пам’ятають про особисту відповідальність за своє життя.
7. Чимало людей думають, що ікони – це ті ж самі ідоли. Це не так. Ікона це зображений фарбами символ, образ первообразу – того, хто на ній зображений. Як цілуючи фотографію дорогої людини ми виявляємо любов не до фотопаперу, а до того, хто на ньому відображений, так само віруючі люди шануючи ікони виявляють свою віру, надію та любов не до фарби та дошки, а до тих осіб, які там зображені. Натомість, язичники навпаки – поклоняючись ідолам, поклоняються безпосередньо матеріалу, з якого вони зроблені. Ідол – це є їхній божок, поза зображенням якого немає жодної іншої духовної реальності. Освячені в храмі страви та речі отримують особливу благодать Божу, а мертві обереги якщо й діють, то діють силою бісівською.
8. Психологія пояснює віру в марновірства вибірковістю нашого сприйняття реальності. Так, людина схильна до марновірств твердо фіксує всі збіги на їхню користь, та витісняє всі випадки, які їх заперечують (таких, звичайно ж, багато більше). Науково цю тему найбільше опрацював Беррес Фредерік Скіннер – один із найбільших світових психологів минулого століття. Окрім того, психологія знає ще два феномени, про які варто згадати в зв’язку з нашою темою. Зокрема це т.зв.Ефект Пігмаліона та Готорнський ефект. Ефект Розенталя чи Пігмаліона – психологічний ефект, який з’являється в наслідок очікування людиною здійснення пророцтва. Людина знаючи про певне передбачення, намагається свідомо чи несвідомо вести себе так, і таким чином все інтерпретує, що певне пророцтво дійсно стається, стаючи т.з. самоздійсненним пророцтвом. Ці речі діють не лише в релігійній площині, але й у світському житті, і не тільки в людей, але й у тварин. Готорнський ефект (Hawthorne effect) – це ефект, який помітний у людей, які приймають участь у певному експерименті. Новизна, зацікавлення в експерименті чи підвищення увага його учасника призводять до помилкових, спотворених, частіше всього – надто ідеальних результатів.
9. Біблія, Слово Боже, категорично висловлюється з приводу захоплення різними окультними практиками, а також, забороняє людям звертатися до ворожок, гадалок і чаклунів, які начебто мають здатність дізнаватися майбутнє чи впливати на нього.
«Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці: не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; будь непорочним перед Господом Богом твоїм; бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій» (Повторення закону. 18: 9-14)
Новий Завіт словами апостола Павла до Тимофія висловлюється в цьому питанні не менш категорично:
«Негiдних i бабських байок цурайся, а вправляй себе в побож¬ностi» (1 Тим.4:7). Бабськими байками ту названо псевдорелігійну народну творчість, синтез язичницького та окультного знання, яке практикувалося раніше, а також, має місце й у наш час.
Апостол Петро не менш чітко пише про людей, які ставши християнами, все одно продовжують жити поганськими віруваннями:
«Бо якщо, позбавившись скверни свiту через пiзнання Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа, вони знов заплутуються в нiй i перемагаються нею, то останнє буває для них гiрше за перше. Краще було б їм не пiзнати дороги правди, нiж, пiзнавши її, повернутися назад вiд переданої їм святої заповiдi. Але з ними трапляється за правдивим прислiв’ям: «пес повертається до своєї блювотини» i «помита свиня йде валятися в багно» (2 Петр.2:20-22).
10. Гріх марновірної людини полягає в тому, що вона наділяє творіння рисами Творця, чим порушує першу Заповідь Божу. Для православних християн надійною запорукою щасливого майбутнього є чисте сумління та життя за Євангельськими цінностями. Життя з Христом важить більше за всі забобони та амулети світу разом узяті. Якщо ми відчуваємо страх і невпевненість, то хресне знамення та молитва мають силу врятувати нас. Надмірний страх і фобії повинні лікуватися в спеціалістів – психотерапевтів та духівників. І хоча життя християн не завжди може бути максимально комфортним і безпроблемним, ми повинні сприймати їх з християнською розсудливістю та вірою в промисел Божий. допускатися до співпраці з дияволом зі страху перед новим днем – явно не найкращий варіант.
Саме тому 36 правило Лаодикійського Собору наказує: « Не подобає священнослужителям або причетникам бути чаклунами, або заклинателями, чи ворожбитами, чи астрологами, чи робити так звані обереги від нещасть, котрі є кайданами їхніх душ. Тих же, що носить їх, наказали ми відлучати від Церкви» ( Див. також:Трул. 61; Анкир. 24; Вас. Вел. 7, 65, 72, 81, 83; Григорія Ниськ. 3).
Не будьмо марновірними, але віруймо в Ісуса Христа, нашого Спасителя, залишаючись ревними членами святої Церкви Божої, яка є стовпом і уствердженням усякої Істини. (1Тим. 3:15).
Протоієрей Євген Заплетнюк, м.Тернопіль
bogoslov.org
