У Тернопільському національному технічному університеті відбулася святкова імпреза «Очікування Різдва» – пише Терен.
Признатися, ніколи не думав, що вищий навчальний заклад, здавалося б, передусім, технічного спрямування може так якось природно, невимушено і легко створити свято, на яке б, можливо, не спромоглися, гадаю, навіть в «гуманітарному» вузі. А в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя це змогли.
Так ось, святковий тон передчуття Різдва задала організатор та ведуча такого дійства – начальник відділу роботи з молоддю і зв’язків з громадськістю, старший викладач Оксана Децик. Серед передноворічної зали, із ялинкою в гірляндах, дідухом, в оточенні різнокольорових запалених свічечок, пані Оксана видалася мені справжньою господинею в українській хаті, куди ось-ось завітають і святий Миколай, і Новий рік, і, нарешті, довгоочікуване Різдво.
Вона і привітала усіх із новорічно-різдвяними святами та надала слово господарю цього університетського «дому» – ректору ТНТУ, доктору технічних наук, професору Петру Яснію.
– Задумуємося нині, напередодні Нового року і Різдва Христового, на тим, чи гідно ми прожили рік, що проходить? Цей рік був непростим для кожного з нас і України…Кажучи про наш виш, мені приємно відзначити, що університет увійшов до переліку кращих університетів серед 200 вищих навчальних закладів України IV рівня акредитації. ТНТУ та є членом Європейської асоціації університетів, де достойно репрезентує нові освітні та наукові технології на міжнародному рівні. Тішуся з того, що вуз як зустрів у повному складі цей рік, так і завершує його, в єдиній університетській родині. Тож бажаю усім щастя, миру, спокою і благополуччя, вам та вашим рідним! – сказав, звертаючись до гостей та учасників святкового дійства ректор університету Петро Ясній.
Цього дня пролунало і привітальне слово священика. Воно було особливе, адже прозвучало із уст отця Ярослав, який свого часу вчився в університеті.
– Для мене сьогоднішня зустріч дуже хвилююча. Адже тут все мені знайоме та дороге – аудиторії, оці коридори, викладачі, які навчали мене та моїх ровесників. Нині особливий час – час сесії і відрадно, що саме в університеті знайшли невеличкий проміжок, аби наповнити його таким передноворічним дійством. Бо в тій суєті, яка часто нас усіх поглинає, ми потребуємо і свята. А зараз, якщо можна так сказати, «передсмак Різдва», очікування отого величного празника. І то – особливий час, в який колядують, віншують, зичуть один одному добра, миру і благословення. А ми цього потребуємо. Передусім, благословення Божого, для того, аби Господь був присутнім у нашому житті, щоб він вів нас довгою і правдивою дорогою. Щоб сповнювалися наші мрії, бажання, щоб добре нам працювалося і навчалося. Тож нехай дух Різдва, оте торжество Різдва Христового бринить у ваших душах! – побажав отець Ярослав.
Своєрідним пісенним прологом до святкового вечора стала “Тиха ніч, свята ніч” – різдвяна пісня, колядка, створена в Австрії у у різдвяний вечір 24 грудня 1818-го. Це – один із найвідоміших і широко поширених у різних мовах всього світу різдвяних співів, яку одухотворено-щиро виконали дві студентки із Нігерії.
Були того дня і українські колядки й щедрівки, сольні номери, виступи самодіяльного ансамблю, зустріч «святого Миколая», який приніс кошик з гостинцями, було справжня свято душі, котра нині у кожного з нас живе очікуванням і передчуттям Різдва…
Фото автора
Обговорення