Голова обласної ради Віктор Овчарук напередодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав вручив відзнаки афганцям.
“Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.І сьогодні афганці повсякденно виявляють мужність, самовідданість, організованість. Створивши міцну, добре структуровану громадську організацію, вони стали на захист громадянського суспільства в Україні. Пройшовши горнило воєн, афганці та учасники інших бойових конфліктів брали участь у Революції Гідності, самовіддано захищають Україну на сході від російської агресії, передають свій бойовий досвід сучасним оборонцям країни, підтримують військо як волонтери.
Нині ми поділяємо увесь біль незаживаючих трагедій із рідними та близькими загиблих, віддаємо шану всім учасникам тих подій.
Тож поклонімось пам’яті героїв, схилімо голови перед мужністю ветеранів. Адже цей день, як і багато інших, має бути для нас нагадуванням, що найважливішою цінністю є людське життя, мир і щастя на власній українській землі.
Бажаю вам міцного здоров’я, добробуту, віри в майбутнє, злагоди, а нашій рідній країні – миру та заможного життя!” – сказав голова облради, вручаючи відзнаки.
15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану. Тридцять один рік тому останній солдат тодішнього союзу покинув землю цієї далекої гірської ісламської країни. Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Після Другої світової українці брали участь у війнах і військових конфліктах майже у 30 країнах світу – у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих точках». Усі ці люди – взірець героїзму, які гідно і мужньо виконували свої військові обов’язки.
Разом з тим найбільш тривалою і тяжкою була військово-політична спецоперація в Афганістані: 160 тисяч українців пройшли вогненними стежками цієї країни, 3360 не повернулися додому, більш як 8 тисяч отримали поранення, понад 100 тисяч перенесли складні захворювання. Залишились без синів 2730 матерів, стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами — 711 дітей. Після війни померло від ран і захворювань вп’ятеро більше «афганців», ніж загинуло у боях, значно зросла кількість інвалідів. Це тяжкі втрати не лише для родин, а й для суспільства в цілому.
Понесла втрати і Тернопільщина – 48 відважних тернополян віддали свої життя серед гір та пісків далекої чужої країни, двоє пропали безвісти, безліч було скалічено – такий жахливий результат безглуздої воєнної політики керівництва тоталітарного Радянського Союзу.
