Парадокс: у той час, коли тернополяни постійно скаржаться, що немає роботи, волонтерка Ірина Жигунова вже кілька місяців не може знайти швей у свій цех! Вона готова дати 20 робочих місць та офіційне працевлаштування. Робітників треба терміново, бо шиють військову амуніцію для бійців АТО!
Тернополянка Ірина Жигунова шукає швачок для пошиття військової амуніції вже декілька місяців. І все безрезультатно. Тож пошуи продовжує. Кореспондент 20minut.ua завітала у швейний цех, де пані Жигунова розповіла про проблеми пошуку швачок та показала робочий процес.
Відкрити швейний цех для пошиття військової амуніції Ірина Жигунова вирішила після того, як допомога для бійців АТО плавно зійшла на нуль і потенціал людей вичерпався.
– Люди не можуть безкінечно фінансувати армію, особливо зараз, коли підняли тарифи на комунпослуги, – каже Ірина Жигунова. – Вичерпались усі склади допомоги і потрібно було вирішувати якось питання допомоги. Ліля Мусіхіна почала пекти пряники, плести віночки. “Галант” започаткував традицію творчих вечорів, а ми вирішили організувати виробництво.
Від початку на виробництві було чотири швейні машинки. Інші машини волонтерка взяла в оренду.
– Машинки – не нові, вони робочі, але потребували ремонту, – розповідає пані Жигунова. – Ми все зробили, підготували приміщення. Але людей немає.
Швеям пропонують офіційне працевлаштування, заробітну плату від 3000 гривень. Робочі дні з понеділка по п’ятницю. У суботу та неділю – вихідний. Робочий день починається о 8.00 і до 17.00.
Відкрити швейний цех для пошиття військової амуніції Ірина Жигунова вирішила після того, як допомога для бійців АТО плавно зійшла на нуль і потенціал людей вичерпався.
– Люди не можуть безкінечно фінансувати армію, особливо зараз, коли підняли тарифи на комунпослуги, – каже Ірина Жигунова. – Вичерпались усі склади допомоги і потрібно було вирішувати якось питання допомоги. Ліля Мусіхіна почала пекти пряники, плести віночки. “Галант” започаткував традицію творчих вечорів, а ми вирішили організувати виробництво.
Від початку на виробництві було чотири швейні машинки. Інші машини волонтерка взяла в оренду.
– Машинки – не нові, вони робочі, але потребували ремонту, – розповідає пані Жигунова. – Ми все зробили, підготували приміщення. Але людей немає.
Швеям пропонують офіційне працевлаштування, заробітну плату від 3000 гривень. Робочі дні з понеділка по п’ятницю. У суботу та неділю – вихідний. Робочий день починається о 8.00 і до 17.00.
Вимагають високу зарплату, а досвіду нема
– Проблема в тому, що всі кадри, яких мені направляють з біржі праці, приходять і починають “стогнати”, щоб ми зазначили, що вони нам не підходять, – пояснює Ірина Жигунова. – Бо мають десь “лівий” заробіток, а ще хочуть, щоб на біржі їм платили. У випускниць навчальних закладів дуже низький рівень підготовки, але при цьому всі хочуть дуже високу заробітну плату. І до того ж абсолютно відсутнє бажання працювати.
Жінка каже, що раніше була у полоні стереотипу, що у Тернополі дійсно немає роботи. Але коли сама створила робочі місця, то зрозуміла, що просто немає кому працювати.
– Наприклад, вчора спілкувалась з підприємцями, у яких подібна ситуація, – продовжує волонтерка. – Приходять випускники без досвіду роботи і кажуть: давайте заробітну плату 4-5 тисяч і тоді будемо працювати.
Готові навчати з нуля
Ірина Жигунова наразі пропонує 20 робочих місць. У цеху є прості швейні машини, для роботи з якими не потрібні особливі навички. А є і специфічні – петельна таокантовочна машинка, а також для пришивання гудзиків, для пошиття шкіряних виробів.
– Ми розуміємо, що рівень випускників і тих, хто їх навчає – приблизно однаковий, – каже пані Ірина. – До нас приходили дівчата і вручну намотували нитку на шпульки. А це означає, що викладач дав такий приклад і він навіть не знає, що це можна зробити автоматично. Ми готові взяти людей і навчити їх з нуля, дати їм роботу – тільки б у них було бажання працювати.
Окрім проблем з рівнем підготовки студентів, за словами Ірини Жигунової, ще є проблема у матусь, які мають маленьких дітей.
– Швачки – переважно жінки, а молоді жінки мають маленьких дітей, – пояснює жінка. – Зараз садочки закриті на ремонт, а мами не мають де залишити дітей. Надіюсь, що у вересні, коли садочки повідкривають, швачок таки побільшає. Ми готові цінувати працівників, оплачувати гідно їхню роботу, але знайти тих, які будуть робити, в яких є бажання – це як в перемити в золотоносній річці тонни грунту, щоб знайти те золото.
Запрошують чоловіків-швачок
У швейний цех надходять замовлення на військову амуніцію, заготівлі під “кікімори”, наколінники, налокітники, рюкзаки.
– Ми відшили чотири зразки танкових шоломів, – каже Ірина Жигунова. – Інші швейні цехи відмовляються брати це замовлення, бо це – дуже складний виріб. А ми можемо це робити, але немає кому.
Співрозмовниця додає, що може дати швачкам скорочений робочий день, якщо комусь потрібно дитину забрати, чи ще якісь обставини. Єдине що, робота на дому їм категорично не підходить.
Наразі у швейному цеху працює п’ятеро людей. Серед них – двоє чоловіків, один з яких шиє, а інший – закрійник.
– Мені тут робота подобається, – каже пан Олег. – Місце хороше, відношення до нас теж людське. Прийшов сюди, бо це – моя професія.
Щоправда, пан Олег працює у цеху на волонтерських засадах у вільний час. Чоловік просто хоче допомагати бійцям.
– А от наші дівчатка, які зараз шиють військові рукавиці, вже офіційно працевлаштовані, – каже Ірина Жигунова. – Сьогодні якраз принесли флюорографію. Я запрошую на роботу усіх, хто справді хоче працювати. Бо роботи у нас багато і до того ж, своєю працею ми можемо допомогти бійцям.
Довідка
Бажаючі зголоситись на роботу швачки у швейний цех для бійців АТО можуть зателефонувати за номером
097-38-49-602 (Ірина Жигунова).
Жінка каже, що раніше була у полоні стереотипу, що у Тернополі дійсно немає роботи. Але коли сама створила робочі місця, то зрозуміла, що просто немає кому працювати.
– Наприклад, вчора спілкувалась з підприємцями, у яких подібна ситуація, – продовжує волонтерка. – Приходять випускники без досвіду роботи і кажуть: давайте заробітну плату 4-5 тисяч і тоді будемо працювати.
Готові навчати з нуля
Ірина Жигунова наразі пропонує 20 робочих місць. У цеху є прості швейні машини, для роботи з якими не потрібні особливі навички. А є і специфічні – петельна таокантовочна машинка, а також для пришивання гудзиків, для пошиття шкіряних виробів.
– Ми розуміємо, що рівень випускників і тих, хто їх навчає – приблизно однаковий, – каже пані Ірина. – До нас приходили дівчата і вручну намотували нитку на шпульки. А це означає, що викладач дав такий приклад і він навіть не знає, що це можна зробити автоматично. Ми готові взяти людей і навчити їх з нуля, дати їм роботу – тільки б у них було бажання працювати.
Окрім проблем з рівнем підготовки студентів, за словами Ірини Жигунової, ще є проблема у матусь, які мають маленьких дітей.
– Швачки – переважно жінки, а молоді жінки мають маленьких дітей, – пояснює жінка. – Зараз садочки закриті на ремонт, а мами не мають де залишити дітей. Надіюсь, що у вересні, коли садочки повідкривають, швачок таки побільшає. Ми готові цінувати працівників, оплачувати гідно їхню роботу, але знайти тих, які будуть робити, в яких є бажання – це як в перемити в золотоносній річці тонни грунту, щоб знайти те золото.
Запрошують чоловіків-швачок
У швейний цех надходять замовлення на військову амуніцію, заготівлі під “кікімори”, наколінники, налокітники, рюкзаки.
– Ми відшили чотири зразки танкових шоломів, – каже Ірина Жигунова. – Інші швейні цехи відмовляються брати це замовлення, бо це – дуже складний виріб. А ми можемо це робити, але немає кому.
Співрозмовниця додає, що може дати швачкам скорочений робочий день, якщо комусь потрібно дитину забрати, чи ще якісь обставини. Єдине що, робота на дому їм категорично не підходить.
Наразі у швейному цеху працює п’ятеро людей. Серед них – двоє чоловіків, один з яких шиє, а інший – закрійник.
– Мені тут робота подобається, – каже пан Олег. – Місце хороше, відношення до нас теж людське. Прийшов сюди, бо це – моя професія.
Щоправда, пан Олег працює у цеху на волонтерських засадах у вільний час. Чоловік просто хоче допомагати бійцям.
– А от наші дівчатка, які зараз шиють військові рукавиці, вже офіційно працевлаштовані, – каже Ірина Жигунова. – Сьогодні якраз принесли флюорографію. Я запрошую на роботу усіх, хто справді хоче працювати. Бо роботи у нас багато і до того ж, своєю працею ми можемо допомогти бійцям.
Довідка
Бажаючі зголоситись на роботу швачки у швейний цех для бійців АТО можуть зателефонувати за номером
097-38-49-602 (Ірина Жигунова).
