У чотири роки Дмитро Фірман з Тернополя вже знав табличку множення, а в п’ятому класі викладав одинадцятикласникам теорію імовірності.
У Франції талановитий школяр змагатимуться з ровесниками з різних країн за звання найсильнішого математика. Але для поїздки Дмитрику не вистачає коштів.
Евклід, Архімед, Піфагор, Ньютон, Лобачевський… Мине кілька років, і, цілком можливо, в історію розвитку математичних наук буде вписане ще одне ім’я, яким уже сьогодні пишаються вихованці та педагоги тернопільської школи-колегіуму Патріарха Йосипа Сліпого.
Хоча сьогодні Дмитро Фірман лише шестикласник, йому притаманний гострий розум, висока математична ерудиція та непересічний талант. Вчитель математики, Галина Андріївна Зажерей із захопленням розповідає про свого обдарованого вихованця:
– Це просто диво-дитина, – з материнською любов’ю у голосі промовляє педагог. – Дмитрик надзвичайно розумний та відповідальний, а ще – він наша надія, гордість і майбутнє України.
Як з’ясувалося, Дмитро є незмінним учасником Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», який відбувається двічі на рік, і постійним володарем так званого «Відмінного сертифіката». А зовсім нещодавно хлопець здобув перемогу у відбірковому турі на щорічному Міжнародному чемпіонаті з розв’язування логічних математичних задач, що відбувався у Вінниці. Тепер його чекає омріяна поїздка до Франції, де він змагатиметься зі своїми ровесниками – найсильнішими математиками з різних країн, пише Наш день.
– Сподіваємося, що нам таки вдасться відрядити Дмитрика до Франції, –висловлює стурбованість Галина Андріївна. – Річ у тім, що хлопчикові батьки, через складне матеріальне становище, не можуть дозволити собі оплатити поїздку. А ми не можемо допустити, щоб такі обдаровані діти не мали можливості розвиватися, здобувати новий досвід і нові знання. Тому намагатимемося будь-що зібрати одну тисячу євро, аби втілити Дмитрикову мрію. Звертаємося до меценатів і спонсорів з проханням підтримати талановитого школяра.
Як розповіла педагог, через хворобу Дмитра, минулоріч на конкурсі у Франції побував його найкращий друг і сильний математик Сергій Волошин. І хоча нагороди не здобув, повернувся з неймовірним багажем емоцій та вражень. Побачивши щасливі синові очі, Сергієва мама зрозуміла, наскільки важливо для хлопців спробувати свої сили на значно серйознішому рівні. Тому вона першою виявила бажання допомогти зібрати кошти для поїздки до Франції Дмитра Фірмана. Її підтримали практично всі батьки однокласників хлопця, який увійшов до числа тих 14 українських дітей, які вибороли почесне право участі у престижному міжнародному чемпіонаті.
Спостерігаючи за Дмитром, який виявився неймовірно цікавим співрозмовником, я бачила, як горять його очі, коли заходить мова про захоплення математикою. Хлопець каже, що любов до цього предмета йому прищепила бабуся, яка працювала вчителькою.
– У чотири роки я вже повністю знав табличку множення, – розповідає школяр. – Донині пам’ятаю старий зелений зошит, на останній сторінці якого вона була розміщена. Бабуся мене добряче «ганяла» по тій табличці, аж доки не вивчив “назубок”. Ще більше полюбив я математику завдяки Галині Андріївні. Вона навчила нас молитви до Бога в подяку за математичну науку.
Зосередившись, Дмитрик, з допомогою педагога, читає молитву від початку до кінця, завершуючи словами: « Боже, хорони нас від усього злого і дай нам сили подолати труднощі в оволодінні математичними знаннями». Прочитавши молитву, додає: «Математика – дуже цікава, вона змушує думати, логічно мислити, лаконічно висловлювати свої думки».
Галина Андріївна розповіла, що у Дмитрика виявився ще й талант майстерного педагога. Будучи учнем п’ятого класу, він викладав одинадцятикласникам теорію імовірності.
Та не математикою єдиною живе Дмитрик. У нього неймовірні здібності й до вивчення інших наук. Ось нещодавно побував у Києві на лінгвістичних змаганнях.
– Нам довелося розв’язувати задачі, у яких замість цифр – букви, ділиться враженнями хлопчина. – Тернопіль представляв я, мій друг Сергій Волошин і Ярослав Жидик з 16-ї школи. Додому повернулися з перемогою. Дуже приємні враження залишилися від відвідин столиці України. Незабаром тут побуває і моя сестричка Галя, яка також дуже талановита і навчається в технічному коледжі Тернопільського національного технічного університету. Мені приємно, що вона зайняла перше місце на Всеукраїнському конкурсі імені Петра Яцика і в Києві відбуватиметься нагородження.
Слухаючи Дмитрика, я розуміла, що переді мною сидить справжній вундеркінд, всесторонньо обдарований, начитаний, глибоко мислячий. Для нього нецікавих предметів просто не існує. Він цікавиться історією, досконало вивчає іноземні мови, оволодіває комп’ютерною грамотою.
– Бог дає нам різнобічний талант, але цей талант, якщо його не розвивати, нічого не вартий, – переконаний юний математик. – Навіть у Біблії сказано, що не можна закопувати свій талант, а треба мати наполегливість і багато працювати.
Дмитрикові батьки, Богдан Дмитрович та Тетяна Борисівна, радіють кожній синовій перемозі і переконані, що він обов’язково досягне того, до чого прагне. Та головне для них, аби став хорошою людиною. Вони готові в усьому його підтримувати.
