«Диявольський трунок», «викрадач розуму», «смерть у пляшці» — з чим тільки не ототожнювали алкоголь у всі часи. І чи знав Рагез у 860 році, що він дав життя не просто першій пляшці оковитої, а одній із найгостріших проблем сучасності — алкоголізму?
Нині Україна займає бронзу в рейтингу споживання алкоголю (звичайно, після Росії та Білорусі). Наша молодь, за результатами досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, у цьому рейтингу на першому місці у світі. Солідно, чи не так? Пальми першості у нас, та чи є чим пишатися?
Більшість українських дітей до 13 років уже пробували спиртне, а після 13 — «пробують» регулярно. Хто ж винен? На це питання існує безліч відповідей. З чого починається підлітковий алкоголізм? Із застілля. Дитина змалку спостерігає, як батьки, не торкаючись їжі, чекають першого тосту, а опісля майже без пауз піднімають наступні чарки (як то кажуть, «между первой и второй»). А далі вже байдуже, за що пити… Так дитина робить висновок, що все за–стілля готується заради чарчини. Незабаром вже сама вправно використовує набутий досвід (на дні народження в однокласника чи на будь-якому масовому святкуванні). Ще одна помилка батьків — частування дітей алкоголем. З часом така «дегустація» стане традицією, ритуалом, пише Вільне життя плюс.
Якщо у містах ця проблема постає не зовсім безнадійною (все-таки розваг більше), то в селі значно гірше. У сільській місцевості смертність від алкоголізму вище міської у 2—3 рази. Чому? Проаналізуємо найбільш очевидні причини.
1) Рівень життя. У більшості випадків на сільських дітей, окрім домашніх завдань, чекає ще 2 гектари поля, домашня худоба, свині, кури. Важко, правда? Хіба після такого не захочеться випити? Тим паче, спостерігаючи за дорослими, в яких чарчина — засіб від усіх незгод (у пересічному селі випивають всі, починаючи з тракториста і закінчуючи медиком). Такий теоретичний досвід дитина буде застосовувати на практиці: за сараєм з найкращим другом Петром і самогоном;
2) Безробіття. Не секрет, що молодь тікає у міста. Втім, не всім судилося «вхопити Бога за бороду». Ті, хто залишився, зі страхом в очах йдуть назустріч безробіттю. Ну як тут не запити?
3) Якість алкоголю теж важлива. Якщо у містах підробки або «пальонки» трапляються рідше, то у селах здебільшого царюють саме вони. Хто встоїть проти знаменитого сільського самогону? А високої якості він чи ні — це вже не нагальне питання. Цьоця Рая із сільського магазину має досвід і продає лише «добротний» продукт;
4) «Бухати — це круто». Не п’єш? — Слабак. Мало п’єш? — Слабак. Стало погано? — Слабак. Знайоме? Авжеж. П’ють багато і часто. Закушувати бажано сухариками або чипсами (щоб мама не почула запах). А можна і взагалі без закуски, бо ж яка матір подумає, що її дорогоцінне чадо у свої 13—15 цідить горілку не гірше дорослого?
5) І остання, але така ж вагома причина: доступність. Горілка дешевша, ніж книжка, а молодь сидить без грошей. Навіть у найменших селах є по кілька барів. І коли гроші таки з’являються — їх «просиджують» там: альтернативи немає. У селі алкоголем зловживають як дорослі, так і малі. І для них це не трагедія, це — стиль життя.
На запитання скептиків, що ж ми пропонуємо взамін, відповідаємо: все, до чого лежить душа. Це спорт, художня самодіяльність, розвиток талантів, самоосвіта врешті-решт. Треба зрозуміти, що алкоголь — це лише втеча від реальності, яка через кілька годин знову буде дошкуляти сірими буднями. Алкоголізм — не проблема українців, не проблема міст чи сіл, не проблема безробітних. Це проблема бездіяльності.
