Приголомшливі роботи створює 12-річний тернополянин Павло Шачко.
Міста із химерним переплетенням вулиць, різнокольорове море і кораблі, колоритні заходи сонця – ось що найчастіше зображає юний художник. Техніка живопису та емоції, що наповнюють ці полотна, дивують навіть професіоналів. А недавно школяр переміг у Всеукраїнському конкурсі у Києві й був визнаний найбільш творчою дитиною України.
Ще у садочку вихователі підмічали, що малюнки Павлика вирізняються від малюнків інших дітей, вони живі та сповнені безпосередності, а тому цікаві, пише Наш день.
Шість років тому він уперше взяв у руки пензлик. Тоді, звичайно, його роботи ще нагадували звичайні дитячі фантазії, проте вдосконалюючись у художніх вправах, Павло за ці роки зробив величезний крок уперед.
12-річний хлопчик навчився працювати з кольором як справжній майстер. Має вже і улюблений інструмент – мастихін. Це спеціальний шпатель, яким фарба наноситься на полотно, утворюючи нові дивовижні візерунки.
Коли професійні художники вперше бачать нинішні роботи Павла, вони навіть не вірять, що їх малювала дитина. Про талант хлопця говорить і його вчитель, художник Микола Дмітрух. Він допомагає шестикласнику передати з допомогою кольору своє відчуття світу, не копіювати інших, а малювати так, як підказує серце. Павло так і робить, його картини глибокі та пронизані тонким відчуттям прекрасного.
Юний художник минулого року відкрив свою першу авторську виставку. Серед його нагород – майже два десятки перемог у престижних конкурсах. Він – лауреат Першої премії Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнку “Щасливі діти українські на коні”. Також нагороджений дипломом учасника виставки Міжнародного конкурсу “Ілюстрація до народної казки”, дипломом іменної премії Івана Марчука.
Улюблене місце, де найкраще малюється, його кімната вдома, розповідає хлопець. Натхнення приходить до нього у тиші. Коли виймає фарби і розкриває полотно – забуває про все на світі.
У родині Павла немає художників, і батьки спершу не надали уваги малюнкам сина. Водили його в басейн, хотіли, аби він став плавцем. Коли близькі побачили, що кількість листків із малюнками лише збільшується, записали його у школу народних ремесел, а згодом – у художню школу. Сьогодні саме батьки всіляко допомагають синові розкрити його талант, шукають інформацію про конкурси та обирають ті, де їхня дитина могла б себе проявити.
На конкурс “Диво-дитина”, де Павло здобув звання найбільш творчої дитини в Україні, його роботи теж надіслали рідні. Переможців обирали 16 квітня у Києві. За словами мами юного художника Наталі, вони навіть не сподівалися на перемогу, адже кращих обирали з більш ніж тисячі дітей.
Павло виходив на сцену зі своїми картинами. Одну з них, “Захід сонця”, написав спеціально для цієї поїздки. Полотно доволі велике – розміром метр на метр, й учасники журі були вражені, що дитина працює в такому великому форматі.
Незважаючи на свою популярність, Павло залишається дитиною, він чудово ладнає з однолітками. Хлопчик навчається у шостому класі тернопільської школи №29. Грає за шкільну футбольну команду і з задоволенням розповідає про своїх футбольних кумирів.
У школі Павлом пишаються, сам він, проте, не любить хизуватися своїм талантом.
– Павло скромний і небагатослівний, гарно вчиться, – розповідає його класний керівник Галина Дворак. – Мислення у нього нестандартне, тому й твори його такі цікаві. У нього своє бачення світу, як собі задумав – так і відтворює. Він сприймає дійсність як дитина, а водночас ніби й дорослий.
Власних робіт у Павла вже назбиралося кілька десятків. Написання однієї картини, розповідає, займає небагато часу, найдовше – до трьох годин. Наперед ідей він не продумує. Пейзажі виникають в уяві, іноді запам’ятовуються певні картинки, які відтворює на полотні.
– Мені подобається малювати. Коли натхнення є, тоді малюю, – каже Павло. – Іноді воно буває, іноді ні. Якщо я малюю без натхнення, то мені не вдається так добре.
Наставники хлопця переконані, що його чекає велике майбутнє художника. Сам він, проте, не замислюється над цим. Улюблені кольори Павла – синій, червоний і жовтий. Саме їх використовує, коли залишається наодинці й малює те, що подобається найбільше – море і кораблі. А ще міста – Венецію, Прагу, у яких ще ніколи не був, але до яких вже проклав дорогу з допомогою своєї уяви та фарб.
