Митрополит Почаївський, намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври Володимир розповів газеті 
“Сегодня” про ситуацію довкола одного з найбільших духовних центрів православних християн в Україні.
– Владико, розкажіть про те, що зараз відбувається з Лаврою, що це за рішення Тернопільської обласної ради, за яким Лавра може стати музеєм?
– У Великий четвер свята Церква згадує Таємну Вечерю і зраду Іуди, який за 30 срібників продав Христа Спасителя. Ці події відбувалися двадцять століть тому. Час проходить, але обличчя і дії залишаються колишніми.
У нинішньому 2015, у Великий четвер відбулося подібне. Депутати обласної ради, які вважають себе християнами, приймають нехристиянські закони. Вони хочуть з Почаївської Лаври (духовний центр православних християн) зробити музей історії. Щоб обителлю керував не настоятель і братія, які в 1240 році заснували обитель, а директор та інші екскурсоводи, які найчастіше не мають віри в Бога.
Як можна діючий монастир, який заснували і в якому живуть монахи, зробити музеєм? Монастир і братія обителі – духовно живий організм святої Церкви, який опікує безліч православних християн. А сьогодні, люди наділені владою, які називають себе християнами, хочуть з монастиря зробити музей, тобто мумію, в якій окрім оболонки нічого немає.
Сьогодні з Лаври хочуть зробити те, що не вийшло при Радянському Союзі; те, що не змогли зробити “діти Ілліча”. І знову-таки, час проходить, а обличчя і дії залишаються колишніми. Ким хочуть стати або за кого видають себе народні обранці, і за який народ вони переживають, буде видно з їх подальших рішень.
Але як в 60-ті роки монахи і православні люди захистили Лавру і не віддали обитель в руки безбожних атеїстів, так і сьогодні, ченці та прихожани не віддадуть обитель на наругу невіруючим.
– Виходить, що Почаївську Лавру хочуть зробити музеєм? Це повернення до СРСР?
– Мені здається, що у наших місцевих властей декрети Леніна і його поплічників до сьогоднішнього дня знаходяться в пошані і стоять на порядку денному. Їм Церква була відокремлена від держави, були конфісковані всі храми. Все майно, яке належало Церкві, було передане заповідникам, іншим різним організаціям, які не мали ніякого відношення до Неї. Вони нищили і руйнували все. Я думаю, що тепер і ці люди переслідують таку саму мету. Подивіться, в якому зараз доглянутому стані Почаївська Лавра, завдяки Покрову Божої Матері і заступництву преподобних Іова та Амфілохія, трудами і турботами її насельників. Думаю, що ті, хто хочуть ввести Лавру в заповідник, планують довести все до того плачевного аварійного стану, в якому була Церква в радянські роки.
– Раніше були спроби перетворити Лавру в музей?
– Цій проблемі вже не перший рік. Після того, як Україна здобула незалежність і пішла відлига у відносинах держави і Церкви. Президенти та інші посадові особи видавали укази про повернення Церкві того, що було забране радянським тоталітарним режимом. У 2002 році тернопільські депутати домоглися створення заповідника, незважаючи на колишні розпорядження та запевнення президентів і “вкинули” наш монастир до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. У 2003 році клопотанням братії Кабмін своїм розпорядженням вивів історичні споруди Лаври з підпорядкування заповіднику, і передав їх законному власнику – Українській Православній Церкві, в особі почаївських ченців.
Все це було скріплене договором на безкоштовну оренду між Почаївською Лаврою та Держбудом на строк 49 років, до 1 січня 2052. Треба зауважити, що з 60-х років до 2000 року Лавра платила орендну плату. 3 липня 2014 Тернопільська облрада “ожила” і ініціювала звернення до Прем’єра з проханням анулювати договір і повернути будови Лаври в заповідник. Тоді їх звернення залишилося без відповіді. І ось майже через рік, 9 квітня 2015 року, на Страсну седмицю, коли Христова Церква згадує останні дні земного життя Христа Спасителя, знову депутати взялися за старе.
– Кому вигідні всі ці плани і утиски, як ви думаєте?
– Я думаю тим, хто не хоче жити в мирі, злагоді, хто не намагається життя своє зіставляти з Божими заповідями.
Ворог роду людського – диявол, постійно налаштовує людей один проти одного, викликаючи заздрість, сварки і негаразди. Але Корабель Церкви, пливучи по хвилях житейського моря, несе на собі та Почаївську Обитель, яка височіє, як одна з щогл.
– А в самому місті як люди до вас налаштовані?
– Слава Богу, у нас спокійне містечко. Населення православне, живуть спокійно і в мирі.
– У ЗМІ багато провокацій проти святині, ви спростовували ці факти?
– Ми давали коментарі та інтерв’ю, але з болем хочеться констатувати той факт, що жодного разу наші слова і обігу не долинали до громадськості, бралися тільки деякі фрази з наших слів або взагалі перекручували зміст наших переконань.
– Які ваші подальші дії?
– Ми хочемо донести правдиву інформацію нашим співвітчизникам, парафіянам і прочанам.
Обговорення