Про неукраїнськість ніби-то українського телебачення не говорив лише лінивий. Після прийняття закону, який передбачає серйозне обмеження російського телепродукту, телевізійна сітка має серйозно змінитися. Час, передбачений законом на цю зміну – два місяці. Проте якщо російський контент дійсно піде з каналів, постане питання: чим латати величезні «дірки» етеру?
По-перше, українці з усіх куточків країни потребують україномовного відео-продукту. Немає різниці, якого жанру: чи це будуть фільми жахів, чи серіали для домогосподинь – глядачі відчувають колосальну потребу на усе національне. Якщо це серіал для домогосподинь – то чому наші господині мають дивитися російські серіали, про російську дійсність, якщо у нас є свої, цікавіші для нашого глядача проблеми й сюжети?
На цьому етапі колосальним попитом на ринку праці користуватимуться випускники гуманітарних напрямків – режисери потребуватимуть професіоналів, що писатимуть сценарії й формуватимуть нову дійсність; зародки такого руху можна побачити на прикладі того ж «Поводиря» – сценарій до картини написано нашими митцями Олесем Саніним (режисер фільму) та письменником Олександром Ірванцем. Тому, переглядаючи українські стрічки, маєте чудову можливість, як мінімум, допомогти з роботою гуманітаріям, а, як максимум, долучитися до історично важливої події – зародження модерного українського кінематографу.
Згідно із законами економіки, якщо є попит, то через певний час буде й пропозиція. Знімати власні документальні фільми – не є настільки дорогим задоволенням, такі телеканали як Мега уже це роблять; в основному, це історичні фільми, дослідження про радянське минуле України тощо; було б чудово побачити проекти такого штибу й на інших каналах. Американські глядачі, до слова, мають шедевральний набір різних телепередач – він каналів жахів до каналів про тварин. Тобто на кожен смак людина може підібрати собі щось якісне. На National Georaphic існує навіть цілий цикл передач про… механіків. Знімає передачу лише дві (!) камери (використовуються звичайні Canon D550). Дивитися цікаво, хоча на екрані перебувають звичайні люди. Технічно зняти для наших каналів щось на кшталт такого неважко, і, головне, недорого.
Окреме питання щодо мовної політики каналів. Невже важко знайти україномовних ведучих? У сьогочасному етері, на телеканалі «Україна» є телепередача «Говорить Україна». Запрошують українських військових, що прибули із зони АТО, розповідають їхні історії, обговорюють військове забезпечення, так далі і так потім. Але, вибачте, невже в Україні немає хороших журналістів? Навіщо наймати відверто російського журналіста, із російською артикуляційною базою, тим самим випробовуючи терпіння глядачів? Чому він Усе не наважиться відповідати захисникам східних кордонів українською?
Ми не можемо бути байдужими до таких речей, бо думати про наш культурний простір потрібно хоча б на 50-100 років вперед; передові держави світу роблять це успішно й розуміють: гуманітарні студії не менш важливі за технічні. Прикладом такої турботи є індустріальна Німеччина – славнозвісний Goethe-Institute працює у 94 країнах світу, навчаючи німецької мови людей із будь-яким рівнем. Ось таке «гуманітарне» мислення потрібно й нам.
Запитаєте, що для розвитку українського телепростору може зробити будь-яка людина? Все досить просто. Не треба погоджуватися на аби-який продукт – не споживати російське, надавати перевагу власному. Попит на україномовні сайти, телеканали, передачі й статті формуватиме нову українську дійсність. Ну, звичайно, варто самому долучатися до створення українських проектів. Таким чином ви гарантовано отримаєте чудові навички та масу позитивних емоцій.
Споживаймо українське, бо воно того варте!
Богдан Фещак,
Кременець
Обговорення