По неволі українці стають економістами. Якщо десь за океаном людина спокійно отримує зарплату і може абсолютно не вникати в те, що відбувається з економікою країни, у нас такий варіант не проходить. Ціни можуть змінюватись кожного дня, завжди прагнучи до вищого.
Валюта вміє стрибати, як навіжена, зростаючи ледь не по годинах. Та й взагалі, фінансова система у нас, як вередлива панянка – чутлива до найменших змін у житті країни.
Роздуми про примхливу економіку
На неї впливаємо і ми самі: завищуємо долар на чорному ринку, скуповуємо річні запаси товару, радуючи кмітливих підприємців, які не втрачають можливості збагатитися «під шумок». Паніка одних, спекуляція інших… і це все перетворюється у якийсь хаос. Один блогер написав, що коли в Японії була продовольча криза, люди купували товарів менше, щоб вистачило на всіх. В Україні такий варіант звучить, як фантастика: відчуваючи небезпеку, ми намагаємось якомога більше купити, підвищуючи цим попит. Та й завжди знайдеться хтось, кому буде вигідно підкидати дрова у вогонь. Така у нас чи то ментальність, чи сумний досвід з радянських дефіцитів. А може, і справді ми втомилися затягувати паски і просто намагаємося вижити? Та кажуть, що дефіциту товарів нема. Може й так, але що з того різноманіття на прилавках, коли нема за що його купити? У тій економіці відбуваються якісь чудеса. От приміром: нафта подешевшала ледь не вдвічі – у світі впала ціна на паливо, а в Україні бензин досягнув антирекорду. Винен у всьому долар… і ніякої монополії, спекуляцій, звісно ж, нема, пише Номер один.
Колись нас було більше
Старші люди люблять згадувати, як було колись. У те чарівне «колись» було і легше, і веселіше жити. Тепер цю звичку перебрала на себе і молодь. У соцмережах юнацтво жартує, що колись за 10 гривень, та що там за 10, за 5 гривен можна було накупити жуйок, вафель, льодяників та ще й друзів пригостити. Тепер десятка – це банан. Та це не проблема, хай би за десять гривень і півбанана продавали, тільки б зарплата встигала рости за знеціненням гривні. Та зарплати у нас не такі проворні. Давайте згадаємо, яким було життя 10 років тому, і поностальгуємо разом.
У далекому 2004-му році на Тернопільщині проживав 1 мільйон 119 тисяч населення, через 10 років – у 2014-му за попередніми даними цифра зменшилася до 1 млн. 069 тисяч. Тож нас стало менше приблизно на 50 тисяч. Змінилося і співвідношення сільських і міських жителів на користь останніх. 10 років тому в селах проживала 641 тисяча, у минулому році зафіксовано 594 тисячі. Однак, як бачимо з цифр, село за кількістю жителів і тепер випереджає місто.
За теперішніми мірками ціни – смішні
За даними статистики, у 2004 році середня зарплата в області була 388 гривень. Рівно через 10 років, у 2014-му, середню платню зафіксували на рівні 2527 гривень, тобто сума зросла у шість з половиною разів. Якщо порівняти за видами діяльності, працівники переробної промисловості отримували 413 гривень (у 2014 р. – 2525 грн.), зайняті у будівництві – 497 грн. (2134 грн.), освітяни – 374 грн. (2504 грн.). Працюючі у сфері охорони здоров’я та надання соціальних послуг мали щомісячний дохід у середньому 306 грн., у 2014 р. він склав 2105 грн.
Якими ж були ціни? Порівняймо показники за останній місяць 2004-го і відповідно грудень 2014-го.
Пшеничний хліб коштував у середньому 2,26 грн. за кілограм (у 2014-му – 8,24 грн.), житній – 1,69 грн. (7,74 грн.). Яловичина вартувала 15,82 грн./кг (73,53 грн./кг.), свинина – 16,71 грн./кг (60,74 грн./кг), жива риба – 9,33 грн./кг (28,61 грн./кг), цукор – 2,84 грн./кг (11,64 грн./кг). Літр соняшникової олії коштував 6,47 грн. (18,32 грн.), десяток яєць можна було купити за 4,95 грн. (14,82 грн.), кілограм картоплі – 0,75 грн. (2,43 грн.), моркви – 0,9 грн. (2,63 грн.). Виноград коштував 8,45 грн. за кілограм (47,50 грн.), банани – 4,50 грн. (19, 51 грн.).
Разюче різняться ціни на одяг та взуття. У 2004-му пару дитячих туфель збували за ціною 36 грн., через десять років – 400 грн., чоловічі туфлі вартували 127 грн., у минулому році – 662 грн. Жіноча блузка зросла з 63 грн. до 464 грн., чоловіча сорочка від 44 грн. до 333 грн. Якщо за наведеними вище показниками підрахувати, скільки і чого можна було купити за зарплату десять років тому і у минулому році, виходить не така вже й сумна картина. Купівельна спроможність тернополян навіть збільшилась. Суттєво не змінилася і структура розходів домогосподарств.
Тернопільщина – у лідерах по бідності
Звісно, 2015-ий рік «порадував» нас рекордно стрімким ростом цін на товари і послуги. Навіть у порівнянні з 2014-м деякі позначки на цінниках збільшилися майже вдвічі, у кілька разів зросли тарифи на комунальні послуги. Дозволяють собі дорожчати і товари першої необхідності – хліб і ліки. Тому змінюється структура розходів домогосподарств: усе більшу частку доводиться тратити на харчування і ЖКГ, усе меншу – на відпочинок, розваги, предмети розкоші, подорожі, техніку, обновки одягу тощо.
Тернопільська обласна рада профспілок зазначає, що у грудні минулого року рівень заробітної плати працівників області вперше за тривалі роки викарабкався з останнього місця по Україні. Але понад 6% працівників області, працюючи повний місяць, отримували зарплату нижчу від мінімальної.
Тернопільщина продовжує займати перші позиції в країні за рівнем бідності. Разюче демонструє це 2013-ий рік, коли показник бідності в нашому краї склав 41,3%, у той час як загальноукраїнський показник становив 24,5%.
Частка заробітної плати у доходах населення Тернопільщини на сьогодні складає лише 43,6%, в той час як по Україні – 55,7%, але ця частка повинна бути не меншою 80-85%, зазначають профспілки.
Можна звернути увагу і на велику різницю в зарплатах. Є такий жарт: якщо один українець їсть м’ясо, а інший капусту, то разом вони їдять голубці. Щось подібне і з зарплатами. Коли один громадянин отримує тисячу, а інший – 10 тисяч, середня зарплата вважатиметься п’ять тисяч. Тому часто заяви, в яких називають середню зарплату, викликають подив рядових громадян. Особливо з сіл і маленьких містечок – там зарплату 2527 гривень ще треба добре пошукати. Яскрава соціальна нерівність ділить країну на багатих і бідних, тоді як середній клас зникає.
Шкода, до болю шкода, що в країні з такими багатими ресурсами, працьовитими і розумними людьми ніяк не можемо навести ладу. Тепер ще й війна…
У 2005-му році на Тернопільщині середня зарплата була 637 грн., у 2006 р. – 782 грн., 2008 рік приніс 1068 грн., 2009 р. – 1410 грн., 2010 р. – 1445 грн., 2011 р. – 2001 грн., 2012 р. – 2284 грн., 2013 р. – 2366 грн.
Як змінилося життя Тернопільщини за 10 років?
