45-річний Олег Крушельницький нещодавно повернувся у Тернопіль з охопленого війною Донбасу.
Він — демобілізований артилерист, начальник штабу, перший заступник командира 142 окремого артилерійського дивізіону оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України. Побував у багатьох гарячих точках, на самій передовій. Пережив 33 дні безперервних боїв. Його син воює також і ще досі перебуває там, пише “Погляд”.
Згідно з указом Президента, Олег Крушельницький вже звільнений з лав ЗСУ. Всі потрібні документи у нього на руках. Проте статусу учасника бойових дій у зоні АТО він досі не отримав. Каже, що всі необхідні папери вже відправлені у Київ і наразі йому залишається тільки чекати результату. Скільки це має тривати, ніхто не може сказати…
Інша, суттєвіша проблема — його теперішній стан здоров’я. На фронті польовому командирові не раз доводилося спати на голій землі, коли мороз, бувало, сягав аж -17. Тож за таких умов «заробив» собі хронічний бронхіт. А тепер жодна лікарня у Тернополі не хоче прийняти його на лікування. Пояснення банальне і просте: «дали вказівку військових не брати…»
«Спочатку я звернувся у Першу міську лікарню, звідти мене відправили у службу правопорядку (ВСПП — прим. авт.), — розповідає Олег Крушельницький. — Був навіть в ОДА, на прийомі в очільника медицини області Володимира Курила. І всі уважно вислуховують, співчувають і розуміють. Однак далі слів справа не заходить… До речі, можу відповідально заявити: з Тернополя на Сході, у зоні проведення антитерористичної операції, немає жодного лікаря. А там, на фронті, вони потрібні, як повітря. Лікарі будь-якого профілю, щоб, насамперед, могли надати пораненим першу медичну допомогу» .
Із неповагою до себе польовий командир зіткнувся ще на Сході, під час демобілізації, коли здав збою. Приїхав у Краматорськ і, щоб отримати якусь банальну довідку, мусив прочекати не менше чотирьох годин.
«Непотрібно нам підвищеної уваги, хоча б ставтеся до нас нормально, по-людськи, — підкреслює Олег Крушельницький. — В людей, які повертаються звідти, світосприйняття кардинально міняється. Для них не може бути «сірого», є тільки «чорне» й «біле». Для нас є лише правда і брехня, добро і зло. І ми не признаємо чогось такого, що може стояти посередині між цими поняттями. А будь-яку образу й на дух не переносимо… Бійці повернуться і обов’язково ще дадуть свою відповідь. Коли вони прийдуть, то по-своєму проведуть люстрацію».
