Ситуація навколо одного з найбільших у країні агрохолдингів «Мрія», який останні півроку намагається залагодити проблеми з кредиторами, ще більше драматизувалася. Інтерпол оголосив у розшук одного зі співвласників «Мрії» Миколу Гуту, який до серпня 2014 року обіймав посаду генерального директора компанії. У картці аграрія на сайті Інтерполу зазначено, що він розшукується через підозри в шахрайстві.
Подробиці звинувачення озвучив народний депутат Антон Геращенко на своїй сторінці в Facebook. «Сьогодні нарешті громадянина Гуту, який шахрайським шляхом привласнив гроші восьми іноземних інвестиційних фондів на загальну суму понад $100 млн, оголошено в міжнародний розшук по лінії Інтерполу», − написав Геращенко. За його словами, 15 січня Печерський районний суд дозволив затримати Гуту з метою подальшого утримання під вартою, а через два дні МВС передав матеріали з проханням про оголошення в міжнародний розшук у робочий апарат Інтерполу.
Микола Гута − один із найбільш непублічних топ-менеджерів в Україні. За час своєї роботи він не дав жодного інтерв’ю. У нинішніх обставинах він зробив виняток. Микола Гута спілкується з Forbes по скайпу, не уточнивши місця свого перебування. Свого становища він не драматизує. «Навіть нинішній міністр МВС ще відносно недавно перебував за кордоном, оскільки в Україні його переслідували», − нагадує він.
Гута впевнений, що повернеться в Україну найближчим часом, і навіть призначає зустріч журналісту Forbes у рідному Тернопільському регіоні. Та все ж визнає: переговорам із банками піднятий галас не на користь, не сприяє він і спокою партнерів і пайовиків.
Forbes опублікував перше інтерв’ю з членом наглядової ради «Мрія Агрохолдинг» Миколою Гутою.
− Миколо, як ви дізналися, що вас оголосив у розшук Інтерпол? Вам офіційно повідомили про кримінальне переслідування?
− Аж до кінця 2014 року я зустрічався з банками, на різдвяні свята у мене була коротка відпустка. Коли повертався додому − мій секретар мені зателефонувала і сказала, що є такий інцидент. Я зв’язався з юристами, які підтвердили офіційний статус запиту Інтерполу й почали розбиратися в ситуації. Поки що повної інформації нам не надали.
− Тобто про те, що ви в розшуку, ви дізналися з відкритих джерел?
− Так. Мій телефон не є таємницею, я регулярно спілкуюся з інвесторами. Але я жодного разу не був у правоохоронних органах, мені не надсилали повісток, я ні з ким не говорив. Дізнався про все через газети.
− Де ви зараз перебуваєте?
− Я за межами України. Вирішив не їхати в Київ, поки наші юристи не визначать наступні кроки.
Януковича вже рік шукають, а тут за три дні і рішення суду, і кримінальна справа, і розшук Інтерполу
− Ви можете хоча б уточнити, на якому ви континенті?
− Можу тільки сказати, що я громадянин України і планую жити в рідній країні.
− У чому конкретно вас звинувачують?
− Коли юристи почали аналізувати публічні заяви, в тому числі й українських депутатів − то просто бере жах від некоректності і непрофесіоналізму всіх цих формулювань. Наприклад, пишуть, що з 31 березня я «в бігах». Хоча я був і в Києві, і в Хмельницькому, і в Тернополі. Величезна кількість людей, в тому числі представники іноземних компаній, можуть це підтвердити. Остання моя публічна зустріч із представниками українських та іноземних банків, до речі, відбулася 16 грудня 2014 року.
Або, наприклад, що я заволодів фінансовими коштами на $1,3 млрд. Це ж повна безграмотність і нерозуміння ситуації. $1,3 млрд − це гроші, які було вкладено в активи групи в Україні. Це і елеватори, які закладені кредиторам, і заводи, і техніка, і робочий капітал, і права оренди на землю, і посіви. Люди, які заявляють таке, просто не розуміють, про що говорять.
Дискутувати на Facebook я не збираюся. Дивує тільки те, що найпалкіші поборники законності й реформатори правопорядку мене без суду вже визнали винним. Як ви розумієте, такий «обвинувальний вирок» навіть на веб-сторінці є керівництвом до дії і для правоохоронних органів, і для судів.
Той факт, що я не доїхав до України, не означає, що я ховаюся. Але я хочу побачити матеріали справи, зрозуміти сутність претензій і визначити подальші кроки в юридичній площині. У моїй справі адвокати та юристи активно працюють, аж до звернення в європейські інстанції.
− Вам відомо, хто звернувся в правоохоронні органи, ініціювавши відкриття справ проти вас?
− Поки що ми чітко розуміємо, що в цій справі є політичний підтекст і елементи політичного рейдерства.
− Ви − не надто вдала ціль для політичного переслідування. Компанія не входила в сферу інтересів представників колишньої влади, навпаки − проти вас відкривалися справи, Податкова проводила масовані перевірки…
− Справді, мене кілька років «качала» минула влада, було відкрито кримінальні справи, ми отримували погрози, але ми вистояли і збиралися жити по-новому.
Зараз мені не «шиють» ніякої політичної статті. Коли я кажу про політичне рейдерство, я маю на увазі, що для тиску на нас використовуються державні органи, в тому числі і щоб відволікти увагу громадськості, демонструючи видимість діяльності.
Адже ситуація з «Мрією» − не єдиний для українського агросектору випадок компанії, яка не може повернути кредити. Вибрали нас, швидше за все, щоб «пропіаритися» і змістити акценти… У той час як багато інших, набагато серйозніших справ (як економічного, так і політичного плану) залишаються в тіні.
− За нашими даними, незадовго до нового року представники київської міліції провели обшуки в столичному офісі компанії. Ви можете підтвердити цю інформацію?
− Так, такий обшук був. Саме того дня, коли ми зустрічалися з банками і запропонували їм передати управління групою, щоб врятувати бізнес і робочі місця (16 грудня 2014 року).
Знову ж таки, така психологічна атака − з одного боку, я обговорюю з інвесторами реструктуризацію, і в той же час відбувається рейд. Звісно, це підриває віру в будь-який конструктивний діалог.
− Чи були такі обшуки в інших офісах «Мрії», крім київського?
− Так, вони проводилися скрізь і в один день, без видимої причини. Загалом, намагалися налякати нас.
− У чому, на вашу думку, першопричина сформованої ситуації?
− Мотиви суто економічні. За 20 років «Мрія» стала однією з найуспішніших агрокомпаній у країні. Я знаю, що було багато спекуляцій щодо показників нашої роботи. Але протягом багатьох років до нас приїжджали представники інвесторів, банків, аналітики, які детально вивчали, як ми працюємо, і вони можуть підтвердити, що ми були флагманом галузі.
Сьогодні компанія контролює близько 300 000 га землі. За величиною земельного банку, сконцентрованого в одному регіоні, до того ж на кордоні з Євросоюзом, у «Мрії» немає аналогів у країні. Навіть у сьогоднішніх важких умовах ця компанія коштує кілька мільярдів доларів.
Є дуже багато осіб, зацікавлених у цих активах. Звідси спроби фінансового і політичного рейдерства. Це спекуляції, які спрямовані на розгойдування ситуації, щоб можна було діяти агресивними рейдерськими методами.
– Як відреагували інвестори і партнери «Мрії» на останні події?
– Звичайно, вони стривожені. Вони розуміють, що така ситуація може принести індивідуальну вигоду окремим структурам і особам. Вона дає шанс одній групі інвесторів на короткий шлях вирішення питань – навіщо домовлятися, якщо можна забрати безкоштовно? Але це, звичайно, ускладнить задоволення зобов’язань іншої групи кредиторів, і ця друга група жахається: що відбувається?
У серпні компанія потрапила у важке становище через низку об’єктивних обставин. Великий кредитний портфель, падіння цін на сільгосппродукцію, девальвація – це нас підкосило, не ми перші, не ми останні. Ситуація робоча, ми вийшли до банків і сказали: нам важко виконувати зобов’язання, давайте домовлятися. І до останнього дня ми працювали над тим, щоб банки та інші інвестори нічого не втратили. Сьогодні є багато конструктивних пропозицій і планів, як вирішити ці питання.
Пайовики також стурбовані. Якщо на власника компанії, який живе поруч з ними, який відповідає за виконання домовленостей, відкривається кримінальна справа, її оголошує в розшук Інтерпол, то навряд чи вони можуть бути спокійні.
– Ви можете назвати, хто з кредиторів виграє від такої дестабілізації?
– Ні, це буде некоректно. Насправді у мене немає претензій до жодного інвестора чи банку, які б дії вони не робили. Але я не можу зрозуміти, чому вони діють емоційно, а не раціонально, і шкодять тим і самим собі, і компанії.
Я економіст за освітою. Я знаю, що власник втрачає першим, а заробляє останнім
– Хто зараз фактично керує «Мрією»?
– У серпні, коли виникла необхідність у реструктуризації, банки заявили, що їм необхідно посилити контроль за компанією. Наша сім’я відразу прийняла цю умову, я склав з себе повноваження генерального директора. Було залучено нового фінансового директора та інших фахівців, кожному з яких я дуже вдячний.
Зараз менеджмент виконує всі свої функції. На жаль, через психологічний тиск і цькування з боку окремих кредиторів компанію залишив фінансовий директор.
– Владислав Луговський залишається генеральним директором?
– Так.
– На сьогодні є хоча б приблизний план реструктуризації заборгованості?
– Є кілька варіантів виходу із ситуації. Ми бачили в Україні кілька невдалих реструктуризацій, коли топ-менеджмент приходив не рятувати ситуацію, а просто дерибанити. Розпродати землю – а такі запити вже надходять, порізати техніку, а потім звалити все на «попередників» – такі речі з «Мрією» не пройдуть. Ми знаємо собі ціну і стерв’ятництва не допустимо.
Ця ситуація зачіпає не одну особу – Миколу Гуту – і навіть не нашу сім’ю. Це стосується компанії, що працює в семи областях, з 10 000 співробітників і більш ніж 200 000 пайовиків, а якщо сім’ями – то це 0,5 млн осіб. Я не хочу, щоб їх землю перепродали, а бізнес «роздерибанили».
Вирішувати питання треба господарським способом, шляхом переговорів компанії з банками, а не через ультиматуми, хабарі та погрози. Основна проблема в тому, що політика і стара корупційна система заважають це робити.
Тернополяни
Подробиці звинувачення озвучив народний депутат Антон Геращенко на своїй сторінці в Facebook. «Сьогодні нарешті громадянина Гуту, який шахрайським шляхом привласнив гроші восьми іноземних інвестиційних фондів на загальну суму понад $100 млн, оголошено в міжнародний розшук по лінії Інтерполу», − написав Геращенко. За його словами, 15 січня Печерський районний суд дозволив затримати Гуту з метою подальшого утримання під вартою, а через два дні МВС передав матеріали з проханням про оголошення в міжнародний розшук у робочий апарат Інтерполу.
Микола Гута − один із найбільш непублічних топ-менеджерів в Україні. За час своєї роботи він не дав жодного інтерв’ю. У нинішніх обставинах він зробив виняток. Микола Гута спілкується з Forbes по скайпу, не уточнивши місця свого перебування. Свого становища він не драматизує. «Навіть нинішній міністр МВС ще відносно недавно перебував за кордоном, оскільки в Україні його переслідували», − нагадує він.
Гута впевнений, що повернеться в Україну найближчим часом, і навіть призначає зустріч журналісту Forbes у рідному Тернопільському регіоні. Та все ж визнає: переговорам із банками піднятий галас не на користь, не сприяє він і спокою партнерів і пайовиків.
Forbes опублікував перше інтерв’ю з членом наглядової ради «Мрія Агрохолдинг» Миколою Гутою.
− Миколо, як ви дізналися, що вас оголосив у розшук Інтерпол? Вам офіційно повідомили про кримінальне переслідування?
− Аж до кінця 2014 року я зустрічався з банками, на різдвяні свята у мене була коротка відпустка. Коли повертався додому − мій секретар мені зателефонувала і сказала, що є такий інцидент. Я зв’язався з юристами, які підтвердили офіційний статус запиту Інтерполу й почали розбиратися в ситуації. Поки що повної інформації нам не надали.
− Тобто про те, що ви в розшуку, ви дізналися з відкритих джерел?
− Так. Мій телефон не є таємницею, я регулярно спілкуюся з інвесторами. Але я жодного разу не був у правоохоронних органах, мені не надсилали повісток, я ні з ким не говорив. Дізнався про все через газети.
− Де ви зараз перебуваєте?
− Я за межами України. Вирішив не їхати в Київ, поки наші юристи не визначать наступні кроки.
Януковича вже рік шукають, а тут за три дні і рішення суду, і кримінальна справа, і розшук Інтерполу
− Ви можете хоча б уточнити, на якому ви континенті?
− Можу тільки сказати, що я громадянин України і планую жити в рідній країні.
− У чому конкретно вас звинувачують?
− Коли юристи почали аналізувати публічні заяви, в тому числі й українських депутатів − то просто бере жах від некоректності і непрофесіоналізму всіх цих формулювань. Наприклад, пишуть, що з 31 березня я «в бігах». Хоча я був і в Києві, і в Хмельницькому, і в Тернополі. Величезна кількість людей, в тому числі представники іноземних компаній, можуть це підтвердити. Остання моя публічна зустріч із представниками українських та іноземних банків, до речі, відбулася 16 грудня 2014 року.
Або, наприклад, що я заволодів фінансовими коштами на $1,3 млрд. Це ж повна безграмотність і нерозуміння ситуації. $1,3 млрд − це гроші, які було вкладено в активи групи в Україні. Це і елеватори, які закладені кредиторам, і заводи, і техніка, і робочий капітал, і права оренди на землю, і посіви. Люди, які заявляють таке, просто не розуміють, про що говорять.
Дискутувати на Facebook я не збираюся. Дивує тільки те, що найпалкіші поборники законності й реформатори правопорядку мене без суду вже визнали винним. Як ви розумієте, такий «обвинувальний вирок» навіть на веб-сторінці є керівництвом до дії і для правоохоронних органів, і для судів.
Той факт, що я не доїхав до України, не означає, що я ховаюся. Але я хочу побачити матеріали справи, зрозуміти сутність претензій і визначити подальші кроки в юридичній площині. У моїй справі адвокати та юристи активно працюють, аж до звернення в європейські інстанції.
− Вам відомо, хто звернувся в правоохоронні органи, ініціювавши відкриття справ проти вас?
− Поки що ми чітко розуміємо, що в цій справі є політичний підтекст і елементи політичного рейдерства.
− Ви − не надто вдала ціль для політичного переслідування. Компанія не входила в сферу інтересів представників колишньої влади, навпаки − проти вас відкривалися справи, Податкова проводила масовані перевірки…
− Справді, мене кілька років «качала» минула влада, було відкрито кримінальні справи, ми отримували погрози, але ми вистояли і збиралися жити по-новому.
Зараз мені не «шиють» ніякої політичної статті. Коли я кажу про політичне рейдерство, я маю на увазі, що для тиску на нас використовуються державні органи, в тому числі і щоб відволікти увагу громадськості, демонструючи видимість діяльності.
Адже ситуація з «Мрією» − не єдиний для українського агросектору випадок компанії, яка не може повернути кредити. Вибрали нас, швидше за все, щоб «пропіаритися» і змістити акценти… У той час як багато інших, набагато серйозніших справ (як економічного, так і політичного плану) залишаються в тіні.
− За нашими даними, незадовго до нового року представники київської міліції провели обшуки в столичному офісі компанії. Ви можете підтвердити цю інформацію?
− Так, такий обшук був. Саме того дня, коли ми зустрічалися з банками і запропонували їм передати управління групою, щоб врятувати бізнес і робочі місця (16 грудня 2014 року).
Знову ж таки, така психологічна атака − з одного боку, я обговорюю з інвесторами реструктуризацію, і в той же час відбувається рейд. Звісно, це підриває віру в будь-який конструктивний діалог.
− Чи були такі обшуки в інших офісах «Мрії», крім київського?
− Так, вони проводилися скрізь і в один день, без видимої причини. Загалом, намагалися налякати нас.
− У чому, на вашу думку, першопричина сформованої ситуації?
− Мотиви суто економічні. За 20 років «Мрія» стала однією з найуспішніших агрокомпаній у країні. Я знаю, що було багато спекуляцій щодо показників нашої роботи. Але протягом багатьох років до нас приїжджали представники інвесторів, банків, аналітики, які детально вивчали, як ми працюємо, і вони можуть підтвердити, що ми були флагманом галузі.
Сьогодні компанія контролює близько 300 000 га землі. За величиною земельного банку, сконцентрованого в одному регіоні, до того ж на кордоні з Євросоюзом, у «Мрії» немає аналогів у країні. Навіть у сьогоднішніх важких умовах ця компанія коштує кілька мільярдів доларів.
Є дуже багато осіб, зацікавлених у цих активах. Звідси спроби фінансового і політичного рейдерства. Це спекуляції, які спрямовані на розгойдування ситуації, щоб можна було діяти агресивними рейдерськими методами.
– Як відреагували інвестори і партнери «Мрії» на останні події?
– Звичайно, вони стривожені. Вони розуміють, що така ситуація може принести індивідуальну вигоду окремим структурам і особам. Вона дає шанс одній групі інвесторів на короткий шлях вирішення питань – навіщо домовлятися, якщо можна забрати безкоштовно? Але це, звичайно, ускладнить задоволення зобов’язань іншої групи кредиторів, і ця друга група жахається: що відбувається?
У серпні компанія потрапила у важке становище через низку об’єктивних обставин. Великий кредитний портфель, падіння цін на сільгосппродукцію, девальвація – це нас підкосило, не ми перші, не ми останні. Ситуація робоча, ми вийшли до банків і сказали: нам важко виконувати зобов’язання, давайте домовлятися. І до останнього дня ми працювали над тим, щоб банки та інші інвестори нічого не втратили. Сьогодні є багато конструктивних пропозицій і планів, як вирішити ці питання.
Пайовики також стурбовані. Якщо на власника компанії, який живе поруч з ними, який відповідає за виконання домовленостей, відкривається кримінальна справа, її оголошує в розшук Інтерпол, то навряд чи вони можуть бути спокійні.
– Ви можете назвати, хто з кредиторів виграє від такої дестабілізації?
– Ні, це буде некоректно. Насправді у мене немає претензій до жодного інвестора чи банку, які б дії вони не робили. Але я не можу зрозуміти, чому вони діють емоційно, а не раціонально, і шкодять тим і самим собі, і компанії.
Я економіст за освітою. Я знаю, що власник втрачає першим, а заробляє останнім
– Хто зараз фактично керує «Мрією»?
– У серпні, коли виникла необхідність у реструктуризації, банки заявили, що їм необхідно посилити контроль за компанією. Наша сім’я відразу прийняла цю умову, я склав з себе повноваження генерального директора. Було залучено нового фінансового директора та інших фахівців, кожному з яких я дуже вдячний.
Зараз менеджмент виконує всі свої функції. На жаль, через психологічний тиск і цькування з боку окремих кредиторів компанію залишив фінансовий директор.
– Владислав Луговський залишається генеральним директором?
– Так.
– На сьогодні є хоча б приблизний план реструктуризації заборгованості?
– Є кілька варіантів виходу із ситуації. Ми бачили в Україні кілька невдалих реструктуризацій, коли топ-менеджмент приходив не рятувати ситуацію, а просто дерибанити. Розпродати землю – а такі запити вже надходять, порізати техніку, а потім звалити все на «попередників» – такі речі з «Мрією» не пройдуть. Ми знаємо собі ціну і стерв’ятництва не допустимо.
Ця ситуація зачіпає не одну особу – Миколу Гуту – і навіть не нашу сім’ю. Це стосується компанії, що працює в семи областях, з 10 000 співробітників і більш ніж 200 000 пайовиків, а якщо сім’ями – то це 0,5 млн осіб. Я не хочу, щоб їх землю перепродали, а бізнес «роздерибанили».
Вирішувати питання треба господарським способом, шляхом переговорів компанії з банками, а не через ультиматуми, хабарі та погрози. Основна проблема в тому, що політика і стара корупційна система заважають це робити.
Тернополяни
