Ім’я Надії Ярославівни Галабурди часто з’являється на радіохвилях і сторінках газет. Не один раз вони розповідали про композиторку з Гниличок Підволочиського району, її творчість. Пісні на її музику виконують по всій Україні та не тільки. Пані Надію запрошують в усі куточки нашої держави, її твори друкують у різних видавництвах країни, але в рідних краях на її доробок не звертають належної уваги.
Живе Надія Галабурда в Гниличках, має чоловіка та двох синів. Працює викладачем-методистом Новосільської музичної школи, викладає вокал у Підволочиському районному будинку школярів, керує шкільним дитячим хором Нового Села, народним жіночим ансамблем «Джерело», октетом хору Новосільської музичної школи, камерним хором Новосільщини. Учні та колективи під керівництвом пані Надії неодноразово перемагали в районних, обласних, всеукраїнських конкурсах. Вона — автор понад 400 пісень, пісенників «Джерельце», «Музика серця», «Торбинка-веселинка», «Диво-земля» з компакт-диском, дитячої опери «Бабусина пригода», магнітоальбомів «Де найкраще місце на землі», «Теплі джерела любові», «Мистецтвом юних сяє Тернопілля», «Мелодія чистого кохання», «Наші діти — наші квіти»…
Можна тільки здогадуватися, як звичайна жінка це все встигає. Але ні, вона — не звичайна, вона чудо-жінка!
Однак нині розповім про те, як разом із пані Надією ми відвідали Стрий, куди її запросили на творчий вечір дитячої патріотичної пісні її авторства. Поїздку організувала керівник районного осередку Всеукраїнської ліги українських жінок, композитор Ганна Йосипівна Хведус.
У холодну днину, але з гарним настроєм ми вирушили в дорогу, адже часу — обмаль, їхати потрібно далеко, а ще хотіли побувати на могилі композитора, диригента, громадського діяча, священика Остапа Йосиповича Нижанківського, який свого часу займався культурно-просвітньою і суспільно корисною працею у Качанівці, зокрема організував у селі читальню «Просвіти».
Дорогою згадали історію його життя. Розмовляли про те, що під час виборів до австрійського парламенту Остап Йосипович виступив проти кандидатури графа Борковського та запропонував на його місце Івана Франка, внаслідок чого позбувся службового місця і переїхав у бідну Качанівку поблизу російського кордону. Цікаво, що на запитання товариша: «Що робиш, Остапе?» з іронією відповів: «Продав фортепіано, купив корову і пасу». Три роки, які провів Нижанківський на Тернопільщині, були для нього найважчими в житті. Обставини позбавили можливості творити, займатися улюбленим музичним мистецтвом. У цей період не написано жодного музичного твору.
Прибувши на цвинтар, поклали квіти та запалили свічки біля могили Остапа Нижанківського і його брата Нестора, теж композитора, піаніста і музичного критика.
Вечоріло. Та в стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського на пані Надію вже чекали юні музиканти та їхні вчителі. Дійство почалося… В ошатному залі виступали юні таланти Стриївщини, а Надія Ярославівна щиро дякувала діткам та викладачам за виступи. Сказала, що отримала багато позитиву. Для дітей — це лише перші кроки до великої сцени, але композиторка вірить у зіркове майбутнє кожного учня. Пані Надія розповіла, як починався її творчий шлях. А ще про свої дитячі мрії, як хотіла добігти до кінця горизонту, триматися за небо, як у кожній поезії чула музику, музику, яка лунала із серця. Розповіла і про те, як перший раз побувала на карпатських полонинах. Побачене зачарувало її, вона відчула єдність з природою. «Це щастя тішитися тим, що ти просто живеш на тому світі, коли пташка співає, світить сонце, а ти просто простягаєш до Бога руки і дякуєш за те, що ти є», — сказала вона.
Після концерту до Надії Ярославівни підходили учні музичної школи, щоби сфотографуватися на пам’ять, порадитися, ще раз почути мелодійний та ніжний голос чи просто доторкнутися до «живої» композиторки.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ
Леся НАЛИВАЙКО.
смт Підволочиськ.
